5.

…Відділок поліції. Пізній вечір. Лампи під стелею мерехтять від старої проводки. За вікном видно неонові вивіски сусіднього бару.

Андреа Шефер, залишившись сама у приймальні, наводить лад у папках — шурхіт паперу, клацання скріпок. Вона поглядає на годинник: стрілка наближається до дев’ятої. Земір і Том десь у місті, і повертатися додому їй не хочеться.

Двері тихо рипнули. Вона підняла голову — у проході стояв незнайомий чоловік у блакитному комбінезоні з нашивкою “Innotech”. Обличчя — втомлене, руки — трохи тремтять.

— Пані Шефер?.. — прошепотів він.

— Так. Що сталося?

Він швидко озирнувся через плече, підійшов і поклав на стіл тонкий коричневий конверт.

— Це для вас. Важливо. Не кажіть, від кого отримали. І… тримайте подалі від чужих очей.

— Перепрошую, але…

— Просто пообіцяйте.

Її брови здригнулися, але вона кивнула. Чоловік майже бігцем вийшов, ковзнувши у темряву коридору.

Андреа повільно розкрила конверт. Всередині — чорна 3,5-дюймова дискета з побляклою етикеткою “RESERVE-1” і подряпиною збоку. І більше нічого.

Вона покрутила її в пальцях. Роззирнулась навкруги. Відділок порожній.

У кутку на столі — старенький комп’ютер Siemens-Nixdorf із шумним блоком живлення та монітором з опуклим екраном. Андреа сіла, вставила дискету в дисковод. Зелений індикатор мигнув, пролунало знайоме “дз-з-з”.

На екрані з’явилося:
A:\SYS_MOD\UPLINK_A44.DAT
A:\DOCS\LOGS_PARTIAL.TXT

Вона відкрила текстовий файл. Серед розсипу даних був рядок, від якого в неї похололо в грудях:

“…активація — 14:35, А-44, сектор 7, об’єкт — ‘Jaguar’…”

Андреа відкинулася на спинку стільця, задумалася.

“Це — не просто файл. Це — доказ”

Вона натиснула “Print” і сховала аркуш у свою теку “Вхідні документи”. Потім вийняла дискету, повернула її в конверт і заховала в шухляду свого столу.

Десь глибоко всередині з’явилося передчуття: ця маленька квадратна пластинка може коштувати комусь життя.

Серверна. Пізній вечір. Лише приглушений шум вентиляторів і тьмяне світло від моніторів.

За головним терміналом — Ганс Віттер, високий, худий айтішник, з довгим носом і нервовим тремором в руках. Він ковтає каву з пластикового стаканчика і клацає мишкою.

На екрані — сірий інтерфейс Windows 98, вікно з таблицею останніх операцій.

— Так… копіювання, копіювання… — бурмоче він, — стоп.

Його палець завмирає над кнопкою. Один рядок виділений червоним:

16:47 — SYS_MOD\UPLINK_A44.DAT — збережено на A:\RESERVE-1.

У дверях з’являється Райзманн, як завжди — у темному костюмі і з холодними очима.

— Щось цікаве, Гансе?

— Тут… — айтішник ковтає слину. — Тут була копія файлу. На дискету. І це не я.

— Час?

— 14:27.

Райзманн зводить брови.

— Хто мав доступ до цього термінала?

— Окрім мене… тільки обслуговування. Технік… цей, Штайн.

Райзманн тихо посміхається.

— Покажи мені камери.

Чорно-біле зображення з камери в коридорі. Бенні в комбінезоні виходить із серверної, озирається і швидко ховає щось у внутрішню кишеню.

Потім — інший ракурс: він виходить із будівлі через службовий вихід, у руках — тонкий конверт.

— Де він тепер? — коротко питає Райзманн.

— Я бачив, як він сідав у свою машину та їхав у південному напрямку.

— Знайди його. І якщо передасть це комусь — я хочу знати, кому.

Пізніше.

Камера стеження біля поліцейського відділку фіксує, як Бенні підходить до дверей, щось каже рудоволосій дівчині в приймальні й передає їй конверт.

Ганс, дивлячись у монітор, піднімає брови.

— Здається, ми знайшли її.

Райзманн схрещує руки.

— Прекрасно. Тепер вона — наш пріоритет.

…Кабінет Райзманна. Темно, лише настільна лампа кидає жовте світло на стіл, завалений паперами й технічними кресленнями.

Райзманн стоїть біля вікна, тримаючи біля вуха телефон з розкладною антеною. Голос у слухавці — сухий, з металевим відтінком.

— Ви обіцяли, що вантаж буде доставлено сьогодні, — каже голос. — Наші люди на позиції.

— Були непередбачені обставини, — відповідає Райзманн рівно. — Поліція втрутилася раніше, ніж ми очікували.

— Мене не цікавлять обставини. Мене цікавить результат.

Райзманн стискає слухавку, дивиться на карту, розстелену на столі. На ній червоним маркером позначено траси і пункти з помітками “передача”.