1.

Тишу в ресторані порушували лише негучні розмови за столиками та шум транспорту за широкими вікнами.

— Ну, годі, Земіре, — не витримав старший комісар Том Краніх. — Домуч вже оцього оселедця, і ходімо.

Старший комісар Земір Ґерхан насупився й проковтнув черговий шматок.

— Облиш, Томе, — промовив він. — Ця вилазка для мене — зайва нагода побути на самоті.

— Ви з Андреа, певно, знову посварилися? — обережно запитав напарник.

Гіркі зморшки та вологі очі Земіра були найкращим доказом. А Том Краніх найвище цінував непохитні речові докази.

— Краще розкажи, що трапилося.

— Та нічого. Звичайна побутова дрібничка.

— Земіре, кожна дрібниця має вагу.

— Сьогодні вона відмовилася зі мною розмовляти лише через те, що я трохи запізнився додому. А я всього лише вивчав результати аналізів ДНК, що прислали після останньої аварії на А-44. Казна-що коїться. Просто неймовірно.

— Отож-бо. Бачу, в тебе робота ніяк з голови не йде. І Андреа це бачить. Послухай-но. Ти давно дарував їй квіти?

Земір завмер, наче вкопаний.

— Ні.

— Отож-бо! А які вона полюбляє? Знаю, багато жінок сохнуть за трояндами! — Том ніколи не пропускав нагоди похизуватися своїм знанням жіночих сердець.

— Пропонуєш подарувати їй букет?

— Гарно кумекаєш. Гайда в квітковий магазин!

Напарники вийшли з ресторану та попрямували до блискучого синього купе “Мерседес” в кузові W208, що належало Томові.

Не встиг Земір відчинити пасажирські дверцята, як почувся електронний голос з рації:

— Центральний викликає “Кобру-11”! Аварійна ситуація на автомагістралі А-44! Якийсь божевільний підрізає машини одна за одною! Терміново потрібне підкріплення!

— “Кобра-11” слухає! — Том схопив передавач. — Ми вже в дорозі. Поїхали, Земіре, — звернувся до напарника. — Робота не чекає!

— Знову А-44! Наче наврочив хто, — Земір причепив на дах синю магнітну блимавку.

Звискнули шини, в повітрі повіяло щойно спаленим бензином. Том щосили натиснув на газ, і “Мерседес” кулею помчав у напрямку А-44.

…Очі лізуть на лоба. Кермо вислизає зі спітнілих рук. Губи вкриває слина, що кипить, наче на жаровні. Все навкруги пливе. Чорний “ягуар” метається поміж смугами автостради, наче загнаний звір-тотем марки посеред савани, передчуваючи скору смерть від рук мисливців сафарі.

— Куди преш, мов навіжений?! — чути окрики з різних боків. Руки тягнуться до клаксонів.

Аж раптом на шляху виникає перешкода. Звичайний білий кемпінговий причіп, яких на автобанах Німеччини, мов бруду. Та водій “Ягуара” вже нічого не бачить, крім сірувато-білої пелени…

Автівка врізалася в причіп, розметавши білі уламки гіпсокартону, злетіла в повітря, наче намагаючись описати ідеальне півколо, та десь посеред шляху похилилася й втратила рівновагу. Брязнула лівим боком об асфальт, капот розкрився і зірвався з петель, слідом покотилися крихти розбитого бампера та шматочки “триплекса” вітрового скла. Ще один переворот через дах… і ще… і ще… і ось “Ягуар” лежить догори дном, перекривши собою частину автобану. З понівеченої вихлопної системи піднімається димок.

— Кохана, я потім передзвоню! — благає далекобійник, однією рукою кермуючи тягачем, а другою — тримаючи мобільний біля вуха. — Так-так. Передавай привіт мамі! О, дідько! — він тисне на гальма. Та вже запізно. Вантажівка втрачає керування і врізається в “Ягуар”, розвертає його, пробиває залізну огорожу автобану й падає вниз… у поле… Кабіна зривається з кріплень, а важкий причіп змушує машину лягти набік.

Маленькому “Опель-кадету” пощастило загальмувати прямо перед “Ягуаром”. Та тут-таки йому в зад “прилетів” “Фольксваген”.

— Дідько! — водій вискочив з машини, відбігаючи на безпечну відстань.

Зіткнулося ще кілька машин. Дехто розвертався упоперек траси, дехто встигав уповільнитися, але його тут-таки били ззаду менш спритні учасники руху.

…Земір та Том помітили попереду дим та велике скупчення машин.

— Це тут! Гальмуй, Томе!

Земір вискочив з “Мерседеса” і помчав до епіцентру аварії.

— Усе гаразд? Ніхто не постраждав?

Аж тут він помітив те, від чого похололо в грудях.

Дрібні язички полум’я почали лизати картер двигуна “Ягуара” і піднімалися далі.

— Гей!!! Тікайте звідси, чорт забирай! Виходьте з машин! — Земір притис до вуха мобільний. — Центральна! Терміново “швидку” й пожежників на А-44! У нас серйозна аварія, — і побіг рятувати водіїв, що ще лишались на автобані. Ті спішно полишали свої автівки й слідували його вказівкам.