Троянди

Зрива троянди — щоб вчитись любить.

Зрива троянди — не щоб колотись,

Зрива троянди — щоб вчитись любить.

І несе нас сонце крізь тіні безодні,

Де серце болить і не вміє любить.

 

Стіни у домі сльозами залиті, 

Я тихо до них притулилась сама.

В надії, що пам'ять ще буде жива,

І що смуток колись відпустить мене.

 

Та ти мовчиш так, ніби мене не було, 

Ні днів, ані снів, ні весняних розмов. 

Де під Шуберта ми кружляли удвох,

Коли цвів бузок і спинявся цей час.

 

І схід показав нам холодну ту тінь,

Нехай він пече мої втомлені долоні. 

Я біль свій ховаю у темній мовчанці,

Щоб крик не згорів у розбитій скроні.

 

Зрива троянди — не щоб колотись,

Зрива троянди — щоб знову серцем полюбить.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше