Розділ 33

Юля

Пройшло три від моменту коли я ходила до квартири Артема. Інколи я все ж хвилювалася за нього через відсутність на роботі, але згадуючи ту дівчину все само по собі проходило. Маша казала що я просто на просто відкрито ревную його. Але хіба це можливо? Я тільки його працівниця, а для мене він точно тільки бос і нічого більшого. Я важко видихнула від власних думок і піднялася з крісла. Підійшла до великого вікна і глянула як знайома машина заїжджає на парковку. Я відійшла від вікна, а то ще раптом він мене помітить і подумає не те що потрібно. У себе на столі я взяла декілька паперів і склавши їй  в акуратний стовпчик потягнулася до ручки. Потрібно віднести їх на підпис до Артема. 

Я взяла свій телефон та подзвонила до Насті.

- Коли Артем Іванович зайде до себе в кабінет, прийди до мене. Йому потрібно дещо передати.

Ну не подумала б я сама іти до нього. Принаймні це не така важлива справа. Я скинула виклик почувши відповідь. Як неочікувано було почути через декілька хвилин стук у двері. 

- Заходьте, - сказала я і піднявши погляд побачила Артема.

- Артем Іванович, ви якраз вчасно. Мені потрібно щоб ви підписали декілька документів, - сказала я мило посміхнувшись.

- Чому ти не приймаєш від мене дзвінків? - спитав чоловік складаючи руки в боки.

- Я не зобов'язана приймати від вас дзвінки у поза робочий час. До того ж якби це стосувалося роботи ви б подзвонили до секретарки.

- Юля, що сталося? - спитав він уважно дивлячись на мене.

- Нічого не сталося, - я посміхнулася, - Я просто виконую свою роботу.  

- Я не сліпий,  бачу що ти надто холодна.

Я хмикнула.

- На вулиці 28 градусів. З чого ви взяли що я - холодно? 

- Я не про температуру тіла, - чоловік починав помалу злитися.

Я запитально підняла брови

 - Ви нещодавно дали мені зрозуміти що я перетинаю межу і що б не відбувалося, але ви мій начальник. Тому я так і поводжуся. А зараз, якщо вам не важко, поставте підпис на цих документах, - я посунула до нього стопку і знову посміхнулася.

Артем натягнуто посміхнувся у відповідь.

- У мене зараз одна зустріч, за годину принеси мені ці документи. Я їх підпишу.

Я кивнула головою.

- Звичайно ж. Вдалої зустрічі.

Чоловік кивнув головою і відповів мені коротке "Дякую". Коли він вийшов я закотила очі. За годину. Тут не та багато роботи, щоб взяти та просто підписати. Я глянула на годинник і обурено видихнула. Чудово, це іще й самий обід. 

Я поставила руку на мишку від ноутбука і зайшла у потрібну програму. Рівно через годину я піднялася і пішла до кабінету Артема. Настя сиділа за столом і дивилася щось у своєму комп'ютері. Коли побачила мене то піднялася. Я посміхнулася дівчині.

- Передай це Артему Івановичу на підпис, і принесеш мені, - сказала я і дівчина кивнула головою.

Я бачила як Артем дивився на мене завдяки цим його чудовим скляним стінам і тому тільки посміхнулася і розвернулася на своїх  шпильках. Так, сьогодні стався збій у планетах і я одягла не кросівки. 

Не встигла я сісти за стіл як повернулася Настя. Я здивовано підняла брови та забрала в неї документи.

- Ти скоро.

Глянувши на папери я нахмурилася.

- А де...? - я не встигла спитати, бо дівчина миттю дала відповідь.

- Артем Іванович сказав, щоб ви особисто принесли йому ці документи, інакше він не підпише.

Настя пішла, а я обурено кинула папери на стіл. Ну, не потрібні вони йому то мені тим більше. Я взагалі тут суто через шантаж. Не стримавшись я почала стукати своїми нігтями по столу. В мене зараз законний обід, тому я не змушена нести йому ці документи. Я покрутилася в кріслі. Мій телефон на столі завібрував від повідомлення і я взяла його.

Artem:"Не думав що ти настільки на мене ображена"

Я хмикнула і закотила очі.

Yla: Я? І ображена? Щось плутаєте.

Artem: Було б все як ти кажеш, ти б сама зараз ті папірці принесла. А так сидиш у своєму кабінеті й думаєш чим би зайнятися і як далі уникати мене.

Я засміялася і закотила очі.

Yla: Це навіть звучить смішно. Я про це не думала.

Artem: То чому ти досі не тут?

Я важко видихнула і подумала що відписати, а тоді слова з'явилися самі 

Yla: Хай твоя брюнетка тобі й носить документи особисто. А я надаю перевагу робити це через секретарку. Тільки зараз не придурюйся що не розумієш.

Artem: Я справді не розумію. Ти про кого?

Я закотила очі. Всі чоловіки однакові. Я відставила телефон почувши як він знову вібрує. А чому я взагалі тут сиджу? Я піднялася і взявши свою білу сорочку накинула її на топ, щоб не згоріти на цьому сонці й взявши телефон рушила до дверей. Я смикнула їх на себе і просто таки на мене найшов Артем. Я скрикнула та відскочила.

- ВБИТИ МЕНЕ ХОЧЕШ?

- Яка ще в біса брюнетка? - спитав він обурено, а я стиснула зуби. Він справді хоче про це поговорити? 

- Мене не цікавить з ким ти спиш, і автографи у них я не беру. Тому вибач, я не знаю хто вона така