Розділ 14

Я підстрибнула на місці коли у двері ванної постукали. 

— Я тобі одяг приніс. Заходжу. Щоб ти мене зараз якоюсь мочалкою не придушила. 

Я ледь посміхнулася. Двері відкрилися. Артем зайшов міцно замруживши очі.  

— Я в рушнику, все гаразд. А от ви можете зараз впасти.

Сказала коли він ледь не заплутався у власних ногах. Чоловік відкрив одне око, а потім і інше.

— Не ви, а ти. — переправив він простягаючи мені якусь сукню.

Мої брови злетіли.

— Думала ти даси мені свою сорочку, — сказала я напевно надто сумно, бо чоловік засміявся.

— Я міг би, але думав ти оціниш справді дівочий одяг, а не імпровізацію.

Я забрала в чоловіка річ, а він вийшов. Я здивована одягнула плаття й також слідувала за ним. 

— П'ять хвилин і я тут, а ти можеш поки поснідати, — сказав Артем проходячи повз мене у ванну.

Поснідати? Я пройшла дальше і побачила чашку кави. Вгорі, на пінці до мене посміхався смайлик що викликало в мене посмішку. Я сіла та аж підскочила почувши звук смартфона. Я взяла його з тумби біля ліжка до котрого підійшла і прийняла дзвінок батька.

— Так, тато. 

— Юля, ти будеш на сніданок? 

Я прикусила нижню губу. Було незвично виправдовуватися перед батьком за свою відсутність вночі 

— Тат, ми заснули вночі. Точніше я заснула, а Артем мене не розбудив. А зараз немає часу, щоб приїхати та...

— Тоді хорошого тобі робочого дня. А іще. Не варто оправдовуватися. По секрету, Артем мені сподобався. І я йому точно довіряю.

Довіряє? Здається, тут щось не так. І все ж я побажала батьку гарного дня, він мені, а тоді я повернула голову до звуку. Дурна звичка... Дуже дурна звичка. Мій погляд зустрівся з Артемом котрий вийшов із ванни з одним рушником зав'язаним на торсі. Напевно, слів як він виглядав не варто. Бо це було до біса безслівно. 

— Мені звичайно ж приємно, але можеш не дивитися на мене як на привида? — спитав чоловік підходячи до шафи. 

Я, зрозумівши наскільки зараз усе було неправильно захотіла крізь землю провалитися. Але на жаль цьому стати не судилося і я просто стискала свої кулаки. Та ні. Я тепер на нього точно не гляну. Бо бачитиму не його, а голого чоловіка котрий вийшов з ванни. 

— Я вже одягнувся. Ти зараз кістки зламаєш

Я повернулася і зустрілася поглядом з чоловіком котрий стояв, з чашкою кави біля дивану.

— Як я і казав, Юля, гарного дня, — ми обоє підскочили і я глянула на мобільник котрий тримала. Так, тільки я могла не скинути виклик від батька, палати від сорому і в цей момент ненавмисне натиснути на гучномовець. І це в один ранок. За якісь...шість хвилин?

— І вам також, Максим. Не переживайте, я неодмінно зроблю цей день особливим, — гукнув Артем широко посміхаючись, а я вимкнула гучномовець і піднесла телефон до вуха.

— Дякую татусю.

Нарешті скинувши виклик я глянула на Артема котрий простягнув мені каву. 

Підійшовши я сіла на диван навіть не зауваживши як нога чоловіка торкалася моєї. Моє волосся було розпущене і зараз плуталося між пальців Артема. 

— Звідки у тебе плаття? — згадала я своє питання відставляючи каву котрої зробила тільки один ковток. — Чорт. У тебе ж напевно дружина є. А я тут. Ой як не гарно. Ой як соромно. В тебе можуть бути проблеми...А якщо я десь своє волосся залишила? А якщо ви розлучитеся через мене?

Так, я ще та фантазерка і тому я підхопилася, але лагідна долоня чоловіка обхопила моє зап'ястя і я сіла назад. Він на диво легко стиснув мою долоню погладжуючи її великим пальцем.

— Немає в мене дружини. Невже ця квартира схожа на ту, в якій є жінка? 

Я заперечливо похитала головою.

— Тоді...

— Нічого не придумуй. Це сукня моєї дочки.

Мої очі збільшилися втричі. Дочки? Краще б уже дружини...