Розділ 14

Я підстрибнула на місці коли у двері ванної постукали. 

— Я тобі одяг приніс. Заходжу. Щоб ти мене зараз якоюсь мочалкою не придушила. 

Я ледь посміхнулася. Двері відкрилися. Артем зайшов міцно замруживши очі.  

— Я в рушнику, все гаразд. А от ви можете зараз впасти.

Сказала коли він ледь не заплутався у власних ногах. Чоловік відкрив одне око а потім і інше.

— Не ви, а ти. — переправив він простягаючи мені якусь сукню.

Мої брови злетіли вгору.

— Думала ти даш мені свою сорочку, —сказала я напевно надто сумно бо чоловік засміявся.

— Я міг би, але думав ти оціниш справді дівочий одяг а не імпровізацію.

Я забрала в чоловіка річ а він вийшов. Я здивована одягнула плаття і иакож слідувала за ним. 

— Пять хвилин і я тут, а ти можеш поки поснідати, — сказаа Артем проходячи повз мене у ванну.

Поснідати? Я пройшла дальше і побачила чашку кави. Вгорі, на пінці до мене посміхався смайлик що викликало в мене посмішку. Я сіла і аж підскочила почувши звук смартфона. Я взяла його з тумби біля ліжка до котрого підійшла і прийняла дзвінок батька.

— Так, тато. 

— Юля, ти будеш на сніданок? 

Я прикусила нижню губу. Було незвично виправдовуватися перед батьком за свою відсутність вночі 

—Тат, ми заснули вночі. Точніше я заснула а Артем мене не розбудив. А зараз немає часу щоб приїхати і...

— Тоді хорошого тобі робочого дня. А іще. Не варто оправдовуватися. По секрету, Артем мені сподобався. І я йому точно довіряю.

Довіряє? Здається, тут щось не так. І все ж я побажала батьку гарного лня, він мені а тоді я повернула голову до звуку. Дурна звичка... Дуже дурна звичка. Мій погляд зустрівся із Артемом котрий вийшов із ванни з одним рушником завязаним на торсі. Напевно, слів наскільки він виглядав у форму не варто. Бо це було до біса неописано. 

— Мені звичайно ж приємно, але можеш не дивитися на мене як на привида?— спитав чоловік підходячи до шафи. 

Я, зрозумівши наскільки зараз усе було неправильно захотіла крізь землю провалитися. Але на жаль цьому стати не судилося і я просьо стискала свої кулаки. Та ні. Я тепер на нього точно не гляну. Бо бачитиму не його, а голого чоловіка котрий вийшов з ванни. 

— Я вже одягнувся. Ти зараз кістки зламаєш

Я повернулася і зустрілася поглядом з чоловіком котрий стояв, з чашкою кави біля дивану.

— Як я і казав, Юля, гарного дня, — ми обоє підскочили і я глянула на мобільник котрий тримала. Так, тільки я могла не скинути виклик від батька, палати від сорому і в цей момент ненавмисне натиснути на гучномовець. І це в один ранок. За якісь...шість хвилин?

— І вам також, Максим. Не переживайте, я неодмінно зроблю цей день особливим, — гукнув Артем широко посміхаючись а я вимкнула гучномовець і піднесла телефон до вуха.

— Дякую татусю.

Нарешті скинувши викдик я глянула на Артема котрий простягнув мені каву. 

Підійшовши я сіла на диван навіть не зауваживщи як нога чоловіка торкалася моєї. Моє волосся було розпущене і зараз плуталося між пальців Артема. 

— Звідки у тебе плаття? — згадала я своє питання відставляючи каву котрої зробила тільки один ковток. — Чорт. У тебе ж напевно дружина є. А я тут. Ой як не гарно. Ой як соромно. В тебе можуть бути проблеми...А якщо я десь своє волосся залишила? А якщо ви розлучитеся через мене?

Так, я ще та фантазерка і тому я підхопилася але лагідна долоня чоловіка обхопила моє запясття і я сіла назад. Він на диво легко стиснув мою долоню погладжуючи її великим пальцем.

— Немає в мене дружини. Невже ця квартира схожа на ту, в якій є жінка? 

Я заперечливо похитала головою.

— Тоді...

— Нічого не придумуй. Це сукня моєї дочки.

Мої очі збільшилися втричі. Дочки? Краще б уже дружини...