Розділ 13

- Вибач...прийміть мої співчуття. Це напевно жахливо, - я не знала що казати в таких ситуаціях.

- Тобі немає за що перепрошувати. Ти не знала, от і все. Ніхто насправді не знаю, крім мене, матері та...мого вітчима.

Я кивнула головою.

- Я нікому про це не скажу, - відказала я.

Чоловік посміхнувся і на секунду глянув на мене.

- Я знаю, що не розкажеш. Юля, я довіряю тобі.

Ці слова були настільки приємними, що я не стримала посмішки. Вже невдовзі машина зупинилася біля високого пентхауса. 

- Ти можеш поїхати на гору в ліфті, - сказав Артем, а я здивувалася.

- А ви?

- Я сходами.

Я ледь посміхнулася.

- Я тоді з вами.

Чоловік хмикнув і ми зайшли у саму будівлю.

- На двадцятий поверх? Ти впевнена?

Двадцятий? Мої брови на хвилину злетіли.

- Ні, Юля. Тримай ключі й можеш  підійматися на двадцятий поверх. Квартира сімсот десята. Відкриєш і зайдеш, а я до тебе приєднаюся.

Чоловік простягнув мене в'язку ключів, але я їх відштовхнула.

- Вибачте, але я не можу взяти ключів від вашої квартири.

Артем схилив голову на бік.

- Я підіймуся на ліфті, і зачекаю на вас.

Все ж, я наполягла на своєму і пішла до ліфта, а Артем до сходів. Мені шалено було цікаво чому він не підіймається у ліфті, але я стримала свою цікавість при собі. Хоча б раз за цей день.

Я опинилася на місці призначення дуже скоро, а на Артема довелося ще пів години чекати. Я сиділа на сходах поверхом вище, підперши голову рукою і підскочила від дотику до плеча.

- Я ж казав, щоб ти брала ключі, - сказав бос посміхаючись.

Я потерла свої очі.

- Ні, я повністю в нормі.

Здається, я була точно не переконлива особливо коли після цього позіхнула, але що вдієш. Ми зайшли у квартиру і я зауважила для себе що вона не така і велика як я уявляла. Це була одна величезна кімната, перегороджена тільки невеликими стінами. А крім входу тут були тільки одні двері, скоріше у ванну кімнату. Ми пройшли до кухні й тут я побачила на барній стійці ноутбук.

- Це тут звіти?

Артем кивнув головою.

- Так.

Я сіла на стільчик відклавши свою сумочку в бік. Провівши пальцем по тачпаду екран засвітився. На диво, тут не було паролю тому я одразу взялася до роботи. І справді, не ясно чим цей фінансист нюхав що такого понаводив. 

Я не зрозуміла в який момент вже лежала на ліжку Артема між тисячами паперів і звіряла всі цифри. Біля мене стояла чашка кави, котру я допила і склянка соку. 

Я закінчила з всіма паперами коли годинник показував пізню третю годину вечора. Несвідомо я прикрила рота позіхаючи. Очі пекли, і бажання просто зараз заплющити їх перемогло. І так Артем заснув навпроти на дивані. 

Я прокинулася від променів світла, котре лилося через штори на зелені простирадла. Повернувшись на спину я зрозуміла що папери навкруг, котрі я вчора так хаотично залишила розкиданими по ліжку зараз стояли стосом у тумбі біля ноутбука. Ну, його я ставила саме туди, а от папери точно не збирала. Погляд впав на піджак котрий сповз. Я посміхнулася. Невже, крім того, що начальник попався добрий та ще й турботливий? Я піднялася на ліктях дивлячись на диван. Артем наче і не змінив позу за цілу ніч. Його рука все ще була під головою, а інша збоку. Тільки годинник показував не третю, а шосту. Тому я піднялася. Напевно, потрібно його розбудити. 

Підійшовши ближче я завмерла. Як його розбудити? Просто сказати "Прокидайся"? Ні. Це буде надто...неправильно. Сказати голосно "Добрий ранок"? Напевно виглядатиму як дурненька. Я склала руки у два боки та важко видихнула. Мій погляд вловив його груди, через розщеплену сорочку які були у відкритому доступі. Цікаво. Він напевно має вигляд як у дорогих американських фільмах. Кажуть, що в чоловіка який тримає форму має бути шість кубиків. Цікаво, ні...я впевнена що в нього вони є. Я несвідомо посміхнулася й аж підскочила від голосу.

- Довго будеш мене розглядати? Якщо боїшся, що  я помер то вистачило б просто перевірити дихання. Якщо ти звичайно не бачила що груди підіймаються та опускаються.

Я закотила очі й відступила, а Артем перевівся в сидяче положення.

- Я не знала як вас розбудити.

Чоловік криво посміхнувся.

- В тебе це вийшло. Навіть без слів. 

Артем піднявся.

- Я не розглядала вас. Просто задумалася. 

- Визнай, я красивий, - він встав і підійшов до холодильника виймаючи звідти воду.

- Я не...я не звертаю уваги на красу чоловіка. Мене приваблює його розумова ...сфера. І взагалі. Ми їдемо на роботу?
Чоловік посміхнувся. Так,  я напевно наговорила повної дурні.

- Якщо ти хочеш їхати в такому вигляді, я не маю нічого проти. Але раджу сходити у мій душ. Він он там.

Чоловік вказав на двері і я посміхнувшись пішла туди. Тут був душ, тому я замкнула двері та роздягнувшись стала під струмінь води. Стоп. А в що мені переодягнутися?