Розділ 10

Я позіхнула, заходячи до своєї кімнати. Маша вже пішла додому, Мишко також пішов спати як і батько. Тому і мені час засинати. Зайшовши у власну кімнату я посміхнулася від квітів котрі стояли у вазах. Цікаво, тепер коли саду немає мені приходитимуть квіти чи все ж це кінець? 

Я підійшла до ліжка і почала знімати пасок. Ідіотизм. Такий веселий день міг бути тільки в мене напевно. Я скинула пасок і вже почала розстібати ґудзик сорочки як раптом схилила голову. Комірець був просочений парфумами чоловіка. Троянди. Сорочка пахнула трояндами та свіжим кавуном. Я закотила очі й ще раз вдихнула. Напевно, збоку здається що я наркоман. Але мені настільки захотілося кавуна...я зняла сорочку і переодягнулася у піжаму, а опісля спустилася на низ і закотила очі від задоволення побачивши половину кавуна у холодильнику. Вийнявши його я відрізала шматок і почала їсти. Смакота.

- Ти раптом вже не здуріла за один день? - я підскочила почувши голос Мишка, а тоді побачила його у темряві біля сходів. 

Він зайшов на кухню і ввімкнув світло. Хоча я і включила підсвітку барної стійки та так було краще. 

- Краще так ніж у темноті, — пояснив він.

Я посміхнулася і проковтнула черговий шматок, а тоді заговорила до брата глянувши на годинник.

- Ти чому не спиш?
Він знизив плечима.

- Я не може заснути. А ти? Тобі рано на роботу. А точніше...через шість годин.

Я хмикнула. Справді, зараз на годиннику північ, а  прокидаюся я в шостій, щоб приготувати сніданок, а опісля о сьомій збираюся на роботу.

- Просто дуже сильно захотілося кавуна, — сказала я невинно відкушуючи іще шматочок.

- Будеш? - спитала я дивлячись як він перехиляє щойно налитий стакан води.

Брат глянув на фрукт неподалік від мене. Він посміхнувся і підійшов беручи шматочок і сідаючи з краю.

- Одже, на твоїй роботі було справді так весело? Можливо мені туди влаштуватися? Вдома не так весело.

Я посміхнулася.

- Хочеш стати адвокатом?

Він знизив плечима.

- Я ще не думав ким хотів би стати.

Мої брови злетіли. Я у його віці уже знала ким працюватиму. Хоча...я також порівняла.

- Насправді все було не так і весело. Знаєш, коли ти розвертаєшся, а за секунду вже летиш до Землі, і тебе хтось підхоплює, а опісля ти розумієш що залишився фактично без жодного одягу не так і смішно в моменті.

Брат хмикнув.

- Цікаво, якби цей твій начальник був...не таким добрим. Що б ти робила?

Я знизила плечима. 

- Я рада що мені не доведеться думати що я б робила.

Брат посміхнувся і підвівся.

- Кавун справді дуже смачний, — сказав він, — Але я все ж спробую заснути. І ти також не засиджуйся.

Я підняла свої брови.

- Іди вже. Дорослого він включив.

Брат посміхнувся.

- Просто попереджаю тебе. Завтра, коли ходитимеш як сонна муха тоді й подумаєш про це.

Я закотила очі. Але...все ж брат має рацію. Тому щойно я закінчила з кусочком у руках то поставила решту до холодильника і піднялася до власної кімнати. Я лягла в ліжко, але в голові як завжди буває виникли надто багато думок. І одне з них мене занепокоїло.

"Звідки Артем знає мою адресу?  Я ж не казала де живу..."

Але відповідь знайшла сама себе. Можливо, він пам'ятав із вчорашніх документів. Там же є місце проживання. Тому з цією думкою я заплющила очі. Але...їсти кавун на ніч ідея не з найкращих, тому що через пів години я сонна потопталася у ванну. Кавун почав діяти як то кажуть.

***

Я голосно позіхнула сідаючи за комп'ютер. Натиснувши на кнопку монітора засвітився, а в мене вирвалося іще одне позіхання. Я заплющила очі та помахала головою у спробі прогнати свою сонливість. 

-Дивися не відірви, — я аж підскочила на місці почувши голос Артема і миттю підскочила на ноги.

-Дякувати природі, вона міцно при...щеплена.

Господи, яку дурна я говорю. Голова і прищеплена? Точно ідіотка. Артем хмикнув, і впевнена він зараз у кабінеті посміється із моєї фрази. Погляд чоловіка зміняв мене від чого я нервово покрутила смартгодинник на своїй руці.

- Маєш чудовий вигляд

Я посміхнулася. Звичайно ж, вчора коли я була у більш відповідному образі він напевно вважав інакше. Зараз же я у чорних джинсових шортах, білому топі та джинсовці синього кольору. З взуттям я також довго не возилася я взула білі кросівки. Чоловік відштовхнувся руками від стійки та гукнув мені відчиняючи двері принести кави. 

Коли я чекала на ліфт, щоб піднятися на гору, обмірковувала свої обов'язки. Що у них взагалі входить і що я виконую. Так, це тільки другий день тому мені варто очікувати що Артем посилатиме мене по різні теки й документи. Круасанами навпроти офісу і все інше що належить начальнику.

Нарешті прозвучав сигнал і двері відчинилися, а на мене дивилася пара усміхнених очей.

-О, привіт. Як робота? Ще немає бажання втекти?-спитав Коля.

Я засміялася.

-Ні, чому ж мало виникнути таке бажання? У вас, принаймні я так зараз думаю чудовий офіс і колектив.

І справді. Вчора коли я спустилася сюди на обід всі були привітними та з половиною я перезнайомилася. Так що проблем, котрих я боялася не виникло.

- Ну, думаю після сьогоднішнього вечора так не думатимеш.

Я нахмурила брови.

- А що сьогодні ввечері має бути?

Коля хмикнув.

- Артем Іванович тобі не казав? Тоді я напевно не повинен був цього ляпати, пардон. Він посміхнувся і вийшов нарешті з ліфта та пішов до кавомашини, а я вирішила більше нічого не запитувати тому просто зайшла і натиснула на 11 поверх та ліфт зачинившись почав рухатися вгору. Що має статися сьогодні ввечері?