Розділ 7

Нагадую про телеграм канал де я всіх чекаю)

https://t.me/books_MR2060

або

вводите у пошуковому запиті

Books_MK

Коли ми проходили 10 поверх, я думала що до 11 на своїх двох прилізу. Спорт, Юля. Спорт. Потрібно займатися ним частіше, а не втикати на квіти або ж...у мене тепер купа часу. Займуся ним.

Коли ми нарешті дібралися омріяного кабінету я з полегшенням видихнула Артем сів за крісло і посміхнувся мені.

- Сідай, я здивований як ти іще на ногах тримаєшся. - він глянув на мої підбори, а я також глянула собі під ноги.

Я давненько не ходила у такому взутті. Тому, за момент підняття сюди разів з чотири ковзалася і ледь їх не порвала. Я опустилася на крісло біля Артема і глянула на нього.

Кабінет був достатньо великим. По середині один невеликий стіл, перед ним журнальний столик і два м'які крісла по краях. На одному із них зараз і сиділа я. Переді мною було вікно з якого відкривався краєвид на місто та наш невеличкий міст. Тобто, на міст де я була вчора. Цікаво, звідти видно цей офіс? Стіни були білого кольору. В куті шафа з якимись теками, на стінах картини, вішалка, а іще багато різних дрібничок. Затишненько.

- То чим ти займалася, Юля? Не проти якщо я одразу на "ти".

Я мило посміхнулася.

- Звичайно ж ні, Артем Іванович.

Добре що запам'ятала, а то б вийшло дивно.

- Ні. Просто Артем. Якщо ти будеш моєю секретаркою, то звертаєшся тільки на ти.

Я посміхнулася.

- Але це буде не правильно.

Чоловік хмикнув.

- І? Не всі ідеальні, Юля. Тому одне твоє неправильно не матиме значення в купі всіх інших неправильностей.

Це здалося мені слушною думкою, тому я відповіла на його запитання.

- Я мала власний магазин квітів. На іншій частині міста. Власноруч працювала там продаючи букети і доглядаючи за квітами, але його довелося продавати й ось...мені потрібна робота.

- В тебе диплом по економіці якщо скоротити повну назву. Чому секретарка? Це достатньо низько порівняно з можливостями.

Я задумалася, що відповісти.

- Так, я маю освіту економа. Але хто ж сказав що я хочу ним працювати? Побачивши ваше оголошення про пошук секретаря я вирішила спробувати себе у цій ролі. І ось я тут.

Чоловік щось уважно вдивлявся у моєму портфоліо, а тоді поклав його на стіл.

- Я такий не ввічливий. Можливо каву, чай або води? - спитав він дивлячись на мене і склавши руки на столі.

- Води, була б вдячна.

Він посміхнувся і потягнувся до телефону нажавши якусь кнопку.

- Амелія, будь ласка, одну каву та воду.

- Звичайно ж, Артем Іва...Артем.

Чоловік посміхнувся. Ну так, я зрозуміла що ця неправильність буде стосуватися не тільки мене тому заспокоїлася.

- Одже, ви читали всі умови працевлаштування? Згідні з усім?

- Так.

Повна брехня. Єдине що я прочитала це назву фірми й то при вході, і єдине що я знала то це хто її начальник - і він сидить переді мною. Напевно, це достатньо непродумано та спонтанно. У двері постукали, а тоді в кімнаті з'явилася блондинка. Я подякувала коли вона поставила переді мною стакан з водою. Вона зникла скоріше ніж я встигла моргнути.

- Що ж, тоді ти знаєш про пункт, де ти повинна задовільняти мої потреби і у спальні?

Я пирхнула і вся вода з мого рота полетіла, Слава Богу на землю.

- Там справді є така умова?

Він кивнув головою. На його обличчі не читався ані грам сміху.

- Ще та є умова що практику перед працевлаштуванням, тому почнемо.

Він піднявся, а мої очі стали ще ширші.

- Ні. Стоп. Гаразд, я не читала жодного контракту ані умов. Але якщо це справді є там, то я проти цієї роботи. - я підхопилася

Артем посміхнувся і сів.

- Ти взята. Тільки більше ніколи мені не бреши.

Я ошелешено глянула на нього.

- Тобто?

- Тобто, ти взята на роботу секретаркою. Я одразу не повірив у твоє "так". Тому вирішив трішки тобі помститися за брехню. Загалом у документі немає нічого такого. Ти просто моя секретарка, приносиш і відносиш документи чи там супроводиш на деяких зустрічах, доки я не одружуся. Ти і сама це прочитаєш.

Я з полегшенням видихнула і сіла.

- Ви гуморист, як для адвоката то навіть занадто.

Той засміявся.

- Просто завжди говори мені правду, нічого не приховуй і тоді не доведеться чути мої жарти від яких ти ледь не втекла. Зараз Ліда проведе тобі екскурсію, спустишся до неї на низ ліфтом до входу. Робота із завтрашнього дня. Графік, від 08:00 до 20:00. Це все з важливого о тобі варто знати.

Я кивнула головою піднімаючись.

- Так, дякую.

Я вже розвернулася, щоб піти геть як з'явилося питання.

- А щодо форми?

- Вдягай що заманеться, тільки бажано у межах розумного. Все ж тут багато одружених і не одружених чоловіків працює. Сама розумієш.

Я кивнула головою.

- До побачення. - сказала я натискаючи на ручку і відкриваючи двері.

- До завтра, Юлія.