Троянда з того боку

Епілог

Лада йшла поруч із Власом, твердо тримаючи його руку. Її серце билося спокійно, але в кожному ударі відчувалася непохитна рішучість. Вона зробила свій вибір — залишити світ, який знала, і повністю віддатися цьому новому, загадковому існуванню.

Повітря навколо було прохолодним, але їй не було холодно — натомість відчувалося дивне тепло, що розливалося по всьому тілу, ніби їхня спільна енергія огортала їх захистом.

— Я обрала тебе, — тихо сказала вона, дивлячись у його очі, які світилися у сутінках.

Влас міцніше стиснув її долоню і усміхнувся, ледве помітно.

Дорога вела їх углиб лісу, де дерева здіймалися високо в небо, а між їхніми стовбурами танцювали тіні, що виглядали живими. Ліс мовчав, але здавалося, що він стежить за ними, приймаючи нову господиню.

Попереду на пагорбі вигулькнули силуети величних веж замку, що ніби розчинялися у тумані. Замок був одночасно прекрасним і тривожним — мов хранитель таємниць і нового початку.

— Скоро ми будемо вдома, — прошепотів Влас.

Лада глибоко вдихнула прохолодне повітря і відчула, як з кожним кроком зникають залишки сумнівів і страху.

Вона знала: тепер усе буде інакше. Назавжди.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше