РОЗДІЛ 8

Нарешті настала перша п'ятниця липня. Сонце огортало своїм промінням мої рідні  тепер Вольвичі ,нагадуючи, що літо досі триває. З ним тривала й спека. Я неквапливо крокувала знайомими вулицями, поринувши в роздуми, коли несподівано почула голос. Він швидко вивів мене з задуми. 

- Слава Україні. Можна з вами познайомитись. - поцікавився високий чоловік років 33-34. Одягнений у військову форму з наплічником та барсеткою. В карих очах помітила втому й безнадію. Такий погляд мають ті, хто пройшов справжнє пекло на землі. Пекло під назвою- ВІЙНА. Невже ми не дочекаємось перемоги? Невже доведеться далі нести на собі ярмо малоросійства? 

- Героям слава. Звісно можна. Я- Зоряна. - промовила, тиснучи йому руку. Він несподівано підніс її до губ і поцілував. В наш час таке ніхто не робить. Щось було в ньому знайоме. Надто знайоме. 

- Дуже приємно Захар. Приїхав у відпустку додому. Не міг пройти повз таку красуню як ви. 

- Дякую , що зауважили це. Звідки ви навчилися цілувати жінкам руки?  Зараз таке не практикують. Правильніше сказати моветон. Вірніше ретро.

- Головне, що мені подобається це робити. Мені здається, я вас десь бачив. Занадто добре пам'ятаю ваше обличчя. 

- В мене теж саме. Давайте прогуляємось. Тут недалеко є кав'ярня. 

- Давайте. Знаєте забув як насправді виглядає мирне життя. 

• Не страшно. Я допоможу вам нагадати. Ви заслуговуєте лише на краще.
• Ви теж.

Зробивши замовлення ми сіли за столик і наші руки нарешті торкнулися одна одної. Дім, рідний дім. Мені так тебе бракувало. Занадто довго чекала й шукала в натовпі рідне обличчя. 

 Спілкуючись ми дедалі сильніше розуміли,що ця зустріч - невипадкова. Так було задумано заздалегіть вищим розумом, який керує усіма нашими галактиками.  Ми нарешті знайшли один одного. Дочекалися як і обіцяли. Тепер головне не сполохати це почуття і повністю віддатися йому. Жити разом скільки зможемо. А далі видно буде. 

Адже кохання - це не про довго й щасливо. Кохання - це долати усі труднощі, сварки та суперечки. Це вміння знаходити компроміси, а не поводитися як ображені на увесь світ підлітки. 

Я своє щастя вже знайшла. Тепер, шановні читачі, ваша черга. Я знаю, що у вас усе точно вийде. Навіть краще, ніж ви сподіваєтесь.