РОЗДІЛ 6

Знову снився бал маскарад. Знову таємничий незнайомець з очима кольору морелі танцював зі мною вальс. Ми кружляли величезною залою, не звертаючи увагу на присутніх. Нас охоплювало незнане й тепле почуття, якому нема й не буде назви. Немов це наша величезна таємниця. Щось дуже невагоме й важливе. Справжній скарб, який має бути схованим глибоко під землею. 

• Ви занадто красива. Боюся, що вас вкрадуть в мене.
• Сьогодні я лише ваша. До речі як вас звати?- поцікавилася у нього, коли ми вийшли на балкон, подихати свіжим повітрям. Навколо панувала нічна прохолода. Від того трохи паморочилось в голові. А може від кохання?  Він нахилився до мене й прошепотів на вухо від чого моя шкіра вкрилася сиротами.
• Мене звати Захар. Більше знати наразі не варто.
• Гаразд. - мовила розчаровано і несподівано прокинулась. Черговий сон, який ніяк не завершиться. Так нечесно. Має бути логічне завершення. А той незнайомець усе ніяк не наважиться поцілувати мене. Зараз важливо записати його ім'я. Взявши в руки записник з ручкою вивела своїм не надто красивим почерком ім'я Захар. Від згадки цього імені мені стало тепло в грудях. Тепло й затишно. Немов вернулася додому.

Приготувавши сніданок вирушаю на роботу. Там як завжди спокійно й тихо. Це ж бібліотека. Що з неї взяти? Усміхаюся власним думкам, а за спиною немов крила виростають. Ухххх. Люблю себе такою сміливою і сексуальною.