Розділ 44.

Фелісія 

- Так, так, так! Моно, ти зайнята? Ходімо в кабінет, треба терміново поговорити! - Я залетіла в ательє, так ніби за мною гналися демони. Сама Мона, яка чимсь займалася, підскочила на місці від переляку. 

- І поклич Тоні! Він потрібен! - Грюкнувши дверима трохи гучніше ніж очікувала, сіла за стола і дістала папір. 

- Леді Фелісія? Щось сталося? - В кімнату зайшли двоє, перелякані, як не знаю хто. 

- Сідайте. - Я вмостилася зручніше, розуміючи, що нас очікує найближчим часом. - Сьогодні в Суді було засідання на якому з'явився Імператор. В нашому костюмі з діамантами. - Тоні побілів, а Мона прикрила рота долонею, ледь чутно скрикнувши. - Враховуючи, що там була присутня уся аристократія імперії, скоро нас завалять замовленнями як на одяг, так і на прикраси. Робіть усе в кращому вигляді. Я щодня буду тут, тому якщо виникнуть проблеми, кличете мене. Одразу. Є лише один нюанс. - Я взяла перо і почала писати імена в стовпчик. - Оцим людям називати сумму в три рази більшу за загальну вартість. - Помітивши їхні розгублені погляди, я дала собі подумки підзатильник. - Це політика, просто вартість за кожен костюм та прикраси визначається індивідуально в залежності від уподобань клієнта. Якщо виникає конфлікт, кличете мене. Самі не говоріть, тільки нерви собі зіпсуєте. І ще один нюанс. Імператриця і кронпринц, їм ми не продаємо нічого. Знайдіть тисячу причин, аби відмовити. Якщо спитають напряму, кажіть "Політика Леді Фелісії". Все. 

Я зробила глибокий вдих, перебрала в голові, чи все я сказала і тоді звернулася вже до них:

- Тоні, найближчими днями у тебе майже не буде вільного часу. Звісно ж я все оплачу, але твоя донька залишиться сама. Щоб уникнути проблем, я можу найняти няню, яка за нею нагляне. Нагодує, вкладе спати і решта. 

- Немає потреби, Леді Фелісія. У мене є гарна знайома вона пригляне за нею. Але дякую.

- Добре. - Чоловік виглядав трохи зніяковілим, але я кивнула і погодилася:

- Мона, ти теж. Якщо потрібно буде більше швачок, одразу кажи. Вони люди і їм теж треба відпочивати. Не силуй їх і сама відпочивай. 

- Добре, леді Фелісія. 

- Наших партнерів ви знаєте. Якщо потрібні матеріали, співпрацюєте з ними. Якщо все зрозуміло, я від'їду на декілька годин. Потім повернуся. - Я встала з місця, і запхала усе необхідне у сумку. - Тоні, якщо щось зміниться з приводу няні, скажи! І дякую за сережки. Вони дуже зручні! 

***

- Якого коня ви б хотіли? - Ми підходили до конюшні. 

- Витривалого, спритного, з гарним здоров'ям. - Я сильніше натягувала рукавиці на зап'ястки, бо вже починало вечеріти, а разом з тим і холоднішати. 

- Можливо, у вас є побажання за кольором? У нас найбільший вибір порід, ви точно не підете звідсіля без покупки. 

Ми зайшли всередину накритого полігону. Чоловік дав якийсь знак, комусь збоку, кого я навіть не бачила, і наперед вивели білого коня. 

Духи, як банально!

- Покажіть мені чорних. - Чоловік, який вивів коня, розвернувся і потяг за собою коня. 

Переді мною виставили четверо чорних коней. А потім підвели п'ятого, якого чоловік сказав одразу ж відвезти назад. 

- Поверніть цього. - Я пройшла вздовж огорожі, щоб підійти ближче до коня. - Чому ви не хотіли його показувати? - Я помітила, що у нього була біля пляма на лобі, яка мені чимось нагадувала зірочку. 

- Цей кінь має дефект в кольорі. Він не повністю білий, і навіть під категорію плямистий не підходить. Бракований він одним словом. - Винуватим голосом сказав чоловік, поки я подивилася на сильні ноги тварини. 

- Хочу його об'їздити. 

- Що!? - Чоловік розгубився, а я вже крокувала до вздовж огорожі, аби сісти на коня. Мені він сподобався. 

***

Через декілька днів 

Деміан

- Вибач. - Фелісія влетіла в свій кабінет і широкими кроками дійшла до столу. 

Сівши вона видихнула, а тоді задумливо подивилася на мене. Я очікував, що вона вже нічого і не скаже, як вона злегка кивнула, прикривши очі:

- Точно, політична розбаловка сил. Згадала. Отже… - Вона пересіла на місце навпроти мене. - Хто стоїть при владі в нашій імперії? 

- Імператорська сім'я, яка складається з Імператора і Імператриці. - Вона кинула. 

- Як вони розподіляють свої обов'язки? - Фух… Це буде довго. 

- Імператор займається політикою, військовою справою, а також підтриманням дипломатичних відносин. Імператриця відповідає за порядок всередині палацу, також має піклуватися про навчальну, медичну, розважальну та торговельну сферу. В останньому вони спілкуються з Імператором аби знати що саме потрібно. - Фелісія трохи похитала головою з одного боку в інший, але потім кивнула. 

- Якщо коротко то так. Що роблять аристократи? Для чого вони потрібні? - Н-да… На лекціях таке не питають.

- Аристократія потрібна, щоб керувати… - Я здався, помітивши по виразу обличчя Фелісії, що кажу щось не те. - Не правильно? 

- Тут все дуже просто. Аристократія поділена на роди. Їх багато. Хтось більш відомий, хтось менше. Але! У кожного роду є земля в розпорядженні. Більше чи менше це залежить від благородства роду. На цій землі живуть люди. Мають будинки, худобу, поля… Цих людей потрібно захищати, і їхні права як громадян мають бути забезпечені. Для цього потрібні ті, хто можуть це забезпечити. Аристократи мають знання і владу аби піклуватися про своїх людей і про цю землю. Те, що вони цього не роблять, це інше питання. - Останнє вона сказала, коли я вже відкрив рота для запитання. 

- Задача простолюдин? 

- Приносити гроші в державну кишеню, аби вони могли розвивати країну і таке інше. - Я обперся ліктем на стіл та поклав щоку на кулак, знаючи, що зараз буде довга лекція.

- Правильно. Тоді в чому роль принців або принцес? - А, ні, лекції не буде. 

- Ну… Вони мають з часом успадкувати престол. - Неправильна відповідь…

- Принци чи принцеси мають показувати аристократії та простолюдинам свої гарні сторони. Проблема в тому, що інтереси простолюдин і аристократів не збігаються і це ускладнює задачу. Зазвичай нащадки Корони обирають аристократів, аби мати політичний вплив та економічну підтримку. Але це призводить до того, що на думку простолюдин ніхто не зважатиме. Що власне зараз і роблять. Імператриця буде стимулювати Августа до того, щоб залучався підтримкою аристократів. І звісно, зараз ніхто за власним бажанням тебе не підтримає. Якщо звісно, не захоче розізлити Імператрицю, або Імператор побачить і тобі потенціал, і особисто комусь накаже. Саме з цих причин тобі потрібно дізнатися, що турбує простолюдин. Всю імперію об'їхати ми не зможемо, хоча це була б не погана ідея. Але почати можна зі столиці. Перевдягнися в бідняка, замурзай лице і походи базарами. Слухай про що вони говорять. Зарплатня, податки, якість їжі… Можливо, біженці чи хворі… Слухай, запам'ятовуй, аналізуй, роби висновки.