Розділ 42.

Фелісія

Нічого нового Зурель не сказав. Намагався навести аргументи, що у нього немає мотиву, і взагалі він просто як людина не зміг би цього робити. Адвокат захищав його як міг. Маю визнати він не дарма їсть свій хліб.

Але усі аргументи були розбиті, а щоб добити його до кінця, запросили некроманта. 

Ніколи не розуміла магів, які спеціалізуються на цьому… на трупах. Цілителі -зрозуміло, але ж не… 

О Духи, мене зараз знудить. 

Чоловік підійшов до трупу і почав вливати в його тіло потоки магії. Я не стала роздивлятися як саме і яким чином. Хотілося вже вийти звідсіля. 

- Я, Туріан, той хто призвав тебе. Назвися. 

- …Аарон… Суміііііб… - Коли почула втомлений чоловічий голос, я змусила себе подивитися. 

Щелепа трупа рухалася з натугами… У мене від однієї лиш картини заболіли зуби. 

- Як ти помер, Аарон Суміб? - Некроманта говорив чітким рівним. 

- Мене зарізали…ножем для… м'яса. - Ніяких емоцій в голосі, прості, сухі констатації факту, як ніби він говорив не про себе.

- Ти знаєш хто це зробив? 

- Так. 

- Хто це був? 

- Теоморі… Зурель Теоморі. 

- Ти знаєш чому він тебе вбив? 

- Так…

- Яка причина? 

- Я претендував на спадок від бізнесу… Він запросив мене до себе, сказав, що хоче обговорити це. Я прийшов. Він мене й вбив. 

- Де він тебе вбив? 

- В кімнаті своєї доньки. 

Некромант відпустив магічні потоки, а я видихнула з полегшенням. Не спитали. Не спитали чи це була кімната Емілі. Дякую. Дякую. Дякую.

***

- Перед оголошенням вироку Суд хоче звернутися до свідка. - Я зціпила пальці в замок. 

- Як представник Суду, я вдячний за те, що ви знайшли в собі сміливість аби розповісти про те, що сталося Суду. Також я вдячний маркізу Форіану, який прийняв на себе важливу роль у ході сьогоднішнього розслідування. 

Суддя замовк зробив глибокий вдих, встав і підняв в руках папку з документами. Я витерла сльози, які навернулися на очі. Нарешті, це все закінчиться. 

***

Фелісія 

Я дивилася в очі Зурелю, розуміючи, що в думках він вже як мінімум тричі роздер мене на шматки. 

- Герцог Зурель Теоморі звинувачується в фінансових махінаціях та запланованому вбивстві. Враховуючи, усі надані докази, а також свідчення свідка та… померлого, Суд постановив покарання в розмірі: конфіскації майна, яке належить роду; усі статки переходять у власність Імператорської сім'ї і будуть зараховані в якості податків; якщо ж сума буде недостатньою для погашення суми, яку герцог Зурель Теоморі вкрав у імперії, він буде залучений до роботи на копальнях зеленого рівня аби виплатити недостачу; позбавлення волі строком на 3 роки на території зеленої копальні. Враховуючи, що злочинець має неповнолітню хвору доньку та дружину, Суд надає герцогині Морені Теоморі роботу в цілительсткому корпусі Академії, де цілителі зможуть подбати про її хвору доньку. Вердикт по справі про фінансові махінації закрито. 

Я намагалася стримати посмішку. Але не виходило. Я розуміла, що тепер ні мені, ні моїй репутації, ні ще якомусь аристократу цей покидьок не загрожує. Нарешті. 

- Вердикт по справі про вбивство Аарона Суміб. Герцог Зурель Теоморі звинувачується у вбивстві аристократа, та отримує наступне покарання. Пожиттєве позбавлення волі з утриманням в одиночній камері; Зурель Теоморі позбавляється герцогського титулу та статусу аристократа, його знижено до раба. Зурель Теоморі зобов'язується виплатити постраждалій стороні, роду Суміб, компенсацію розміром в однин мільйон золотих. Для цього він буде залучений на роботі на копальні зеленого рівня. Адвокат Зуреля Теоморі має надати документацію з приводу того, як і в якому розмірі його підзахисний буде виплачувати цю суму. Якщо виплати будуть не повні або з запізненнями, буде нараховуватися пеня в розмірі 2 % від щомісячної, або щотижневої суми. Документація цього суду це останні документи, де буде згадано Зуреля Теоморі, як герцога. Звинувачений може отримати право на апеляцію після 30 років ув'язнення на загальних засадах. На цьому суд оголошується закритий! 

Я різко вдихнула, як якби мене облили окропом. Перемога. Це перемога! 

***

Зурель Теоморі 

- Я не піду! Я нікуди не піду, поки не побачу цього покидька! Покажіть мені цього свідка! Хто це до демона такий!!! - Я відбивався від вартових, які намагалися вивести мене з зали з суду. 

Якщо я зараз вийду, то ніколи не дізнаюся, хто це був. 

В залі не було вже нікого окрім мене, вартових та цього маркіза Форіана. Я йому це ще згадаю! Він точно когось підкупив, щоб документи з його іменем не випливли на поверхню! Виродок! 

Я почув кроки, хтось спускався з балкону. 

Ще трохи. 

- Покажи своє лице, боягузе! Ти нікчемний шматок лайна! Підійшли і подивися мені в лице! 

З-за колони я побачив знайомий червоний колір. А ще через мить, я побачив… Фелісію. 

Вона йшла невимушено, навіть легко. Її пальто було схоже більше на сукню кольору полірованого металу, вишите срібними нитками і оздоблене деінде коштовним камінням. Діамантами. 

Її волосся було зібране догори, але декілька пасм все одно випадали з суцільної зачіски…

Але мою увагу привернув не її одяг, ні коштовності… Посмішка. Посмішка переможця.

Свідок. Єдиний, хто про це знав і хто був причетний до вбивства, була моя власна донька. Вона звела мене в могилу. Зруйнувала моє життя. І це після всього, що я зробив для неї?! 

- Ах ти ж сволота?! - Вартовий закрив мені рукою рота, і щось почав бурмотіти про мої права, але я не слухав. 

Фелісія промовляла щось одними губами, безшумно, виключно для мене. 

Перемагає хитріший, а не сильніший.

Ну, як вам розділ?) Так, я буду питати після кожного, чи вам сподобалося) Бо щось коментарів дуже мало) А дуже хочеться щоб було багато) Але перегляди ростуть, і мені дуже приємно)