Розділ 38.

Фелісія

- Добре, тоді підготуй усе. Якщо виникнуть питання пиши, або пошли когось. Треба встигнути усе зробити до Нового Року. Особливо ті два… - В кімнату постукали. - Увійдіть. 

До мого кабінету зайшов Тоні. Схоже, що після вихідних дехто добре виспався. 

- Привіт, Тоні. - Тримаючи в кожній руці по три-чотири документи, привіталася і продовжувалася вчитуватися. 

- Вітаю, леді Фелісія. Я приніс те, що ви просили. - На стіл переді мною поставили червону подарункову коробочку. 

- Дякую. - Відклавши документи, я потягнулася до коробки. 

- Тоді, я піду до швачок. Роздам доручення і обговорю з ними графік роботи. - Я посміхнулася їй, кивнула, і Мона спокійно собі пішла. 

Всередині коробки були ті прикраси, які я просила зробити з Сльози Зірки. 

Сережки окрім своєї унікальної вигнутої квадратної форми також були прикрашені тим, що на ньому було видно ледь помітні маленькі лінії, які перетинаються між собою. А кулон був просто диво. Сам камінь мав каплеподібну форму, які навіть не одразу видно, бо камінь має великі шість граней, які демонстрували неймовірний візерунок всередині каменю. Ланцюжок був зроблений з декількох золотих ланцюгів, які перепліталися між собою, створюючи міцну конструкцію. А поруч лежав шкіряний шнурок, на який можна було б повісити кулон. 

На моє німе запитання, Тоні відповів:

- Я бачив, що ви іноді носите при собі кинджал. Мені здалося, що золотий ланцюг був би не доречним тоді… - Я коротко засміялася. 

- Ти правий. Я майже завжди ношу при собі зброю. І тоді дійсно було б не зручно. Дякую. Дуже гарно. - Поклавши коробку на стіл, полізла до внутрішньої кишені і дістала чек. 

- Ні, Леді Фелісія. - Я поглянула на нього. - Не треба. Вважайте це подарунком за те, що зробили для моєї доньки. 

Я важко видихнула. 

- Але я купила фоті за твої гроші, за твої коштовності. Фактично це ти за нього заплатив. 

- Так. Але скільки б я не запропонував тому Панові, мені ніколи його не продали б, бо я простолюдин. Фоті продали тільки б аристократу. І ви знаєте причину. - Так, знала. Ніхто не захоче аби лицем його фірми були простолюдини. 

- Добре. Тоді зробимо так. Якщо тобі будуть потрібні гроші, прийдеш до мене. Дам стільки скільки треба. 

- Леді Фелісія, ви і так мені платите більше ніж будь хто в столиці. - Я встала з місця і стала навпроти нього. 

- Я плачу тобі за твою роботу. Будь яка робота має бути оцінена по заслузі. Твої вироби це витвір мистецтва, і я це кажу, як аристократка, яка бачила чимало прикрас в своєму житті. Будуть проблеми - приходь до мене. Моні я сказала так само. Все. Протести з приводу цього не приймаються. - Демонстративно склала руки на грудях і зробила грозне обличчя, але потім посміхнулася і сказала:

- Ще раз дякую за прикраси. Вони неймовірні. 

***

- То що ти робитимеш далі? 

Я і Деміан сиділи в тій кімнаті для занять, де ми займалися з Еліасом. Так, як Еліаса в Академії немає, я можу спокійно тут позайматися з принцом. 

- Взагалі-то, я хотіла щоб ти подивився як будується багатошаровий план. - Я прибрала зі стола усе зайве і розклала ватман закріпивши його чашками і блюдцями. 

- Мені просто слухати? 

- Слухати і намагатися зрозуміти. 

Я взяла чорнила і написала посередині ватману поруч "Теоморі" і "Роксари".

- Саму ситуацію ти уже знаєш. Враховуючи, що Емілі Теоморі знає про моє походження, хоча вона і не впевнена, що це правда, її все одно потрібно знешкодити. Також візьмемо до уваги те, що Пан і Пані Теоморі не сприймають мене навіть за людину, потрібно також позбутися і їх. Як це можна зробити? - Деміан уважно дивився то на мене, то на ватман. 

Від "Теоморі" я зробила три стрілки "Морена", "Зурель", "Емілі". 

- Є ідеї? - Я знову вмокнула перо в чорнила, поки чекала на його відповідь. 

- Ну, можна подати в суд? Це зіпсує їх репутацію. - Я злегка кивнула і сказала:

- Чому ти зациклився саме на цьому? Я казала, що аристократи не святі. У кожного свої гріхи і я, як людина, яка була частиною сім'ї, знаю ці гріхи… 

- … І з ними ти можеш піти до суду… - Я закотила очі. 

- Забудь про суд. Він нічого не дасть. Пан Теоморі тоді лише підкупить усіх свідків і в результаті в ганьбі буду я. Я знаю його таємниці. А таємниці на те і таємниці,що про них ніхто не має знати. Я можу використати їх проти нього. Перше, Зурель причетний до вбивства одного чоловіка, який намагався заявити свої права на частину його спадку. Зурель вбив його власними руками в пориві гніву. Я випадково побачила, як він ховав тіло. Він не знає, що я знаю про це. Друге, він веде подвійну бухгалтерію, і не сплачує добросовісно податки. А це карається… - Деміан кліпнув декілька разів і сказав:

- Аристократ… В залежності від важкості ухилу… Може бути покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, або в крайньому питанні це позбавлення титулу для нього та всього роду з повною конфіскацією майна. 

- Правильно. - Від "Зурель" відійшли ще дві стрілочки: "вбивство" і "2 бухгалтерії". - Емілі. Вона ще дитина, до того ж хвора. У неї є особистий цілитель, який вже не працює на Теоморі, бо вони не можуть йому платити так як раніше. Знаєш в чому особливість роботи на аристократів? - Деміан похитав головою, показуючи, що не знає. - В тому, що цілитель зобов'язаний мовчати про стан свого пацієнта тільки до тих пір, поки його пацієнт йому платить за лікування та інше. Враховуючи, що він на них не працює, його можна буде викликати до суду в якості свідка, коли будуть судити Зуреля за раніше сказане. Єдине, що можна забрати у Емілі, це любов та турботу інших. Що буде, коли цілитель раптово обмовиться про те, що Емілі не в своєму розумі? Його почнуть запитувати про деталі. Зурель звісно ж спробує розкрутити цю тему, тому що якщо є родич, який потребує спеціального догляду, це пом'якшувальна обставина. - Клацнувши пальцями, продовжила:

- Але якщо виявляється, що ніякого особливого піклування не було, це тільки погіршує становище батьків. - Відвівши в бік стрілку від "Емілі" написала "цілитель".