Розділ 24.

Тиждень потому

Фелісія 

- І все ж таки я рада, що ти прийняв мою пропозицію. - Атмосфера була трохи напружена, бо Деміан майже не говорив зі мною. Та навіть і не дивився. 

- Я все ще не розумію, навіщо тобі це потрібно. Тобі з цього ніякої користі. - Продовжував грати на моїх нервах другий принц. Переборюю бажання ляснути його по обличчю і гарно струснути за воріт, посміхаюся і кажу. 

- Я хочу бачити, як імперія процвітає в руках мудрого правителя, а не тріщить по швах через Імператора тирана. 

- Ти знаєш, що лише за такі слова, у тебе можуть виникнути проблеми? - Холодний, майже байдужий тон. Майже. 

- Вони могли б виникнути, якби я не була Роксар. А так всі будуть це інтерпретувати як моє бажання вознести імперії та імперську корону. 

- Тобто що в тебе не може бути лихих замислів? 

- А хіба Роксари коли не будь робили щось, аби нашкодити імперії? - Відповісти йому не дав дзвінок. У нас починалися заняття. - Що ж, раз тепер у нас угода, може приєднаєшся до мене за обідом? - І не чекаючи на відповідь ніби то було звичайне риторичне запитання, побіла коридором на заняття. 

***

- Сьогодні у нас тренування перед вашим екзаменом, тому раджу прислухатися до моїх зауважень з приводу ваших успіхів, аби використати це при підготовці. - Хтось з задніх рядів сказав, що його слова більше схожі на гаркання собаки, ніж на зауваження. Хоча як на мене, це образливо по відношенню до собак. 

- Під час вступних екзаменів вам потрібно було лише показати свої здібності, зараз вам треба показати, що ваші здібності дотягують до необхідного рівня. - Хтось втомлено вздихнув, а я, так як стояла в першому ряді, стояла непорушно, як лицар на службі. - В екзамен будуть входити наступні види активності. Біг на швидкість. Віджимання. Стрибки в довжину та висоту. Все разом воно займає 50 балів. Ще 25 балів ви отримуєте за фінальну частину екзамену - спаринг, і ще 25 ви вже отримували за відвідування або пропуски моїх занять. 

Як добре, що Тео все обговорив з ректором і у мене будуть всі 25 балів… А решту ще треба заробити. Прохідний поріг як не як, аж 85 балів. А на лицарському усі 95. Там залишаються кращі з найкращих. 

А у магів  тіло - це фактично інструмент завдяки якому використовують ману. Якщо він слабкий, магія виходить така собі. 

- Ну! І чого застигли!? Десять кіл по майданчику! - Під дружний стогін не задоволених адептів, ми всі синхронно розвернулися і побігли. 

Схоже , вивчення теорії це не найважче в Академії. 

***

- Я бачу ти геть розклеївся. - Сказала, запиваючи хліб водою. Енді навіть не дивився в свою тарілку і до їжі не доторкнувся. На його притомність вказували лише блимаючі очі. 

- Я в нормі. - Буркнув навіть не піднімаючи на мене погляду. Я з розумінням покивала головою, та казати нічого не стала. 

- Як підготовка до екзаменів? Ти нормально спиш? - Я на це змогла лише стиснути губи в роздратуванні. Бо у мене конфіскували усі свічки. Дехто. 

- Нормально. - Буркнула і занурила ложку у суп, який був надто прісний. 

- Фелісія… - Важко вздихнувши, поглянула спочатку на Тео, який сидів ліворуч від мене, а потім на Лео, який сидів праворуч. 

- У мене все добре. Я сплю. Жахів не бачу. Тільки хвилююся, що не встигну вивчити все, що необхідно. А ще цей суп просто жахливий на смак і це трошки псує мені настрій. -  Заївши суп хлібом, перемішала жижу і врешті відставила подалі. Забираю свої слова назад про смачні страви в їдальні. 

- Ти все ще сердишся, бо ми забрали… - Поки він не сказав те, за що мені можуть виписати штрафні бали, я пнула його ногу під столом, так що він зойкнув. 

- Сердиться. - Зробив висновок Лео, прожувавши рагу. 

- Не сержусь. Я просто зосереджена на навчанні. - Я поставила все на тацю і вже майже піднялася з лави, як дві руки лягли мені на плечі і посадили назад. 

- Ти майже нічого не з'їла. 

- А за сніданком мало поїла, бо сказала, що зранку не дуже їсиш. І сказала, що нормально поїсиш за обідом. 

- А ти тільки хліб пожувала. 

Закотивши очі і важко видихнувши, я намагалася зберігати спокій. Те, як вони наді мною трусяться, вже починає погіршувати мій психо-емоційний стан. 

- Я не голодна. Це раз. Мені не смачно, два. І ви мене дуже сильно зараз злите, це три! - Ривком піднявшись з місця, втікла з-за столу, поки вони не спохопилися. 

Переживу ці екзамени і тоді я зможу пережити усе. 

***

Аннабель Роксар

- Це не поганий варіант. Але мені здається, що цей просто не підійде їй по темпераменту. - Я гортала журнал з породистими конями, і не могла зрозуміти, який краще підійде для Фелісії. 

За роздумами так і не помітила, як в кімнату зайшов батько. 

- Щось сталося, тату? - Не відриваючи погляду від описів, спитала чоловіка, який вже сів навпроти мене на дивані. 

- Рон сказав, що ти хочеш зробити кімнату для Фелісії поруч з кімнатами близнюків. - Якось напружено почав він. 

- Так. Ми й так надто довго з цим тягнули. Я вже замовила дещо з меблів, а ще докуплю кілька комплектів домашнього одягу, але це вже після екзаменів. Не думаю що зможу сама обрати одяг для неї. Я ще не дуже розумію її смак… 

- Чому ти вирішила це, не спитавши у мене дозволу? - Я завмерла і повільно підняла погляд на батька. 

- Тобі дійсно треба пояснювати щось настільки просте? Вона моя донька і це мій обов'язок піклуватися про неї. 

- Вона тобі донька лише на папері! Як ти змогла так швидко прив'язатися до дитини зрадниці? - Я з усієї сили кинула журнал на низький столик і підірвалася на ноги. 

- Може тому що вона неймовірна? П'ятнадцятирічна дівчина все життя терпіла знущання, побиття, голод, холод… Вона жила в пеклі! - Я зривалася на крик, бо не витримувала батьківської холоднокровності. - Але навіть так Фелісія виросла розумною, доброю та волелюбною дитиною. Її виховувало чудовисько, яке бачило в ній лише гарно зроблену ляльку, але навіть так вона стала на захист "чужих" їй братів, коли вони скоїли… - Я запнулася та одразу продовжила. - Те, що накоїли. І навіть я розумію, чому вона втекла з маєтку, щойно отямилася після втрати свідомості. Єдине чого я не розумію, так це твого ставлення до неї. - Батько мовчав міцно стуливши губи, а я продовжувала. - Хіба не ти прийняв рішення, щоб прийняти її в наш рід? Хіба не ти казав, що вона поводиться, як справжня Роксар? Так що змінилося? За що ти так її ненавидиш? - Закінчивши, я сіла на своє місце, обперли голову на руки.