Розділ 7.

Чоловічий регіт пронісся по кімнаті. Пан Роксар зігнувся навпіл від сміху, і… Мені здається я помітила сльози в кутиках очей. 

Все ще стоячи посеред кабінету, я здивовано спостерігала за його реакцією. 

Такого я не очікувала. 

Від слова взагалі. 

Ну, може пирхнув би зі сміху, але щоб отак, тримаючись за живіт, задихатися сміхом… 

Може, це зі мною щось не так? 

- Так захотіла… Духи, ви це чули?! - Він продовжив сміятися, поки я з серйозним лицем чекала поки його відпустить. 

Помітивши, що я ніяк не коментую його регіт, він спробував заспокоїтися. 

- І це єдина причина? 

- Так. 

- Що як я просто випишу тебе з Роксарів? Ти станеш простолюдинкою.

- На цей випадок у мене є план Б. - Пан Роксар звузив очі, розглядаючи мене. 

- Звісно... Можеш носити прізвище Роксар, але якщо ти зробиш щось, щоб нашкодити моїй сім'ї чи честі роду, я особисто викину тебе за поріг цього маєтку без копійки в кишені.

- Це було б справедливо. - Все ще зберігаючи байдужий вираз обличчя, злегка вклонилася. 

- Враховуючи, що навчальний рік починається на наступному тижні, кімната в маєтку тобі буде не потрібна. Я познайомлю тебе з іншими членами родини. - Пан Роксар встав і вийшов за двері. Я слухняно послідувала за ним. 

Щодо мого батька питати нічого не стала. Нехай сам з ним розбирається. Бо особисто я не горю бажанням з ним зустрічатися. 

***

Приїхавши до воріт Академії вже з супроводом і особистими речами, отримала флаєра з картою на вході. 

Тепер я була вдягнута в сукню, яку мені люб'язно купив "дідусь".  Блакитна, проста сукня для подорожей. 

Жах. Терпіти не можу сукні. Батько щодня змушував носити сукні з корсетом, тому заняття з фехтування здавалися спасінням, навіть якщо стирала руки до крові. Бо я не мала носити сукню. 

Проте, "дідусь" був таким ласкавим, що виділив щедру суму на щомісячні особисті витрати. Зможу купити собі штанів і сорочок, а сукні краще спалити, щоб не займали зайвого місця у шафі.

До крила гуртожитку було як до околиць Імперії рачки. Навіть не знаю, о котрій доведеться вставати, щоб дістатися до потрібних аудиторій. 

Кімната була розрахована на двох осіб. Одне ліжко було нагорі, куди вели міні сходи, і відгороджене стіною з шестикутним отвором, який міг закриватися фіранками. 

Чудово. 

Там і буду спати. 

Коли піднялася і сіла на ліжко, помітила вбудовану полицю в стіну. Так, сюди точно поставлю книжки. Трохи вище були дверцята, які зливалися з стіною. Відчинивши їх, знайшла місце для одягу. Чудово. 

Розібравши валізу і перестеливши ліжко, підійшла до робочого столу, який знаходився на сходинках. В стіну був вбудований стіл, а поруч стояв стілець. Над столом теж були місця для книжок. 

Озирнувшись на іншу частину кімнати, побачила звичайне ліжко на підлозі. Біля вікна стояв робочий стіл, а під моїм ліжком стояв камін. 

Дякувати ректору ми тут не замерзнемо. 

Переконавшись, що двері замкнені дістала собі костюм для фехтування: коричневі вузькі штани, біла сорочка і жилетка. Волосся зібрала в високий хвіст і прихопивши гроші, пішла з кімнати. Треба багато чого купити для кімнати. Та й, для себе. Дякувати "дідусю", гроші є.

***

- Це певно якийсь невдалий жарт! - Невдоволено бурмочи собі під ніс, вийшла з черговорого магазину одягу. 

Бачте, вони не шиють жіночі костюми. А що робити, як в сукнях незручно? 

Щоб трохи заспокоїтися зайшла в канцелярський магазин. Студентів було більше ніж я очікувала. Схоже більшість вже приїхали для заселення в гуртожиток. 

Сподіваюсь, мені попадеться гарна сусідка. 

Блокноти розбирали в першу чергу. Біля інших товарів майже ніхто не стояв. Мене зацікавили свічки. Магічні лампи, які стоять в кімнаті, вимикаються після настання комендантської години, а я не думаю, що встигну все вивчити за такий короткий термін. Особливо перед екзаменами.

Деякі були в скляних тарах, які потім можна було б використати як чашки для олівців. Тому я їх взяла і декілька побільших.

- Подивися на її волосся! - Духи, якщо вже зібралися пліткувати, то хоча б не так голосно.

- Невже вона з Роксарів? 

- Але чому вона тоді так одягнена? - Шепіт сильно дратував, тому я підійшла до стенду з блокнотами, біля яких і стояли ті дівчата. 

Роблячи вигляд, що я їх не бачу, помітила, як вони пішли на касу, продовжуючи перешіптуватися. 

Чутки про Академії розлетяться швидко. Але яке мені до того діло? Я офіційно Роксар. Мені немає, чого дивуватися. 

Обравши декілька маленьких і пару великих блокнотів пішла на касу.

Виходячи з магазину вже з повним пакетом покупок, кинула розчарований погляд на магазини, в яких вже побувала. Просто жах. І це я до столиці приїхала? 

Розглядаючи вулицю, по якій спокійно прогулювалися люди, помітила непримітний магазин. Підійшовши ближче побачила, що це магазин одягу. Всередині було дуже порожньо. Ніби магазин ось ось прогорить. Але одежа була досить непогана. Поглянувши на деякі жіночі сорочки, зрозуміла, що мені подобається такий стиль. В ньому щось є, але в той же час простий і не занадто вичурний. 

- Вітаю, я можу чимось вам допомогти? - З якоїсь комірки вибігла дівчина, років, ну, трохи більше двадцяти. 

Гарний проте старий одяг, довга зелена сукня з рукавами три чверті. 

- М-м, можливо.  Якщо ви робите одяг на замовлення, то ви дуже мені допоможете. - Жінка затримала свій погляд на моєму волоссі зовсім трохи. 

- Звісно, прошу проходьте. - Вона показала вглиб магазину, виявилося, що за стилажами стояли декілька диванів для клієнтів. 

- Мені потрібні жіночі костюми на кожен день. - Присівши, поглянула на реакцію жінки навпроти мене. 

- Які саме костюми? - Не відмовилася? Цікаво…

- Мені потрібні декілька комплектів, для початку три - чотири. В комплект мають входити штани, сорочка, жилетка і плащ, а ще шкіряні рукавички. Щось схоже на чоловічі костюми, проте на жіночий манер. Змогли б зробити щось таке? - Жінка задумалася.