Розділ 4.

Ні, я точно з'їхала з глузду. Спочатку втеча з дому, а тепер що? 

Не буде з мене примірної адептки, ой, не буде. 

Саме так я думала, коли сиділа на гілці дерева на території Академії. 

Академія на те і Академія, що по суті нема чого охороняти. Ну, бібліотека, склад з травами для зіль… Якась звітність важлива… І більше по суті нічого. Немає що охороняти. Та й поки була в Академії не бачила так багато варти. Двоє на в'їзді на територію, ще двоє на парадному вході. Все. 

Проникнути в Академію значно легше ніж в Архів. А тому використаємо це як тренувальний раунд. Я проти вартових. Це все одно що грати в хованки. І навіть якщо мене побачать, головне, щоб вони не встигли зробити "тукі-тукі" кому треба. 

Зробивши глибокий вдих, ще раз оглянула місцевість. Вартових не видно. Отже не патрулюють. 

Зістрибнушви з дерева, вхопилася за півдіконня другого поверху. Звисаючи вниз, підтягнулася, подумки таки дякуючи вчителю за підсилені тренування з фехтування. Приклавши долоні до вікна вдивилася всередину. Аудиторія. Зійде. 

Спробувала відкрити вікно, а воно виявилося закритим. Скоріш за все, всі інші так само. Ну, добре. Приклавши, вказівний палець до місця, де має бути ручка, згадала простий візерунок заклинання. Почувся характерний замку звук, і я вже опинилася всередині будівлі. 

Тепер треба знайти бібліотеку. Сподіваюся, ніхто не полюбляє блукати вночі коридорами. Ректор, наприклад…

Тихо ступаючи до сходів, помітила на стіні план будівлі. Були позначені виходи для евакуації в випадку пожежі. І геть не дивно, це ж академія, де навчаються маги. Звісно тут будуть пожежі. 

Спустившись на перший поверх, побачила такий самий план і позначку "бібліотека". Оглянувши коридор і прислухавшись чи немає нікого, зробила крок вперед і вісахнулася назад. На першому поверсі вікна були від стелі і майже до самої підлоги. А отже пройти не вийде… Треба повзти. 

Повільно рухаючись на ліктях, запитала себе, чому мені взагалі здалося прізвище Роксар. 

Можливо тому, що всі ці роки Емілі всім, з ким я спілкувалася, казала, що я над неї знущаюся, коли батьків немає вдома? А, чи може тому, що вона принижувала мене розповідаючи неправдиві історії про мої витівки під час занять з вчителями? Хоча ні, вони були правдиві, тільки ці історії насправді були не про мене, а про Емілі. Але останньою краплею стало те, що вона сказала у мене бувають галюцинації, і саме з цієї причини, я вважаю ніби в мене є талант до магії! Це одразу відповіло на всі питання інших аристократів: чому я не виходжу з дому (бо батьки не хочуть показувати інших божевільну дитину), чому Емілі така слабка здоров'ям (бо їй доводиться піклуватися про божевільну сестру), і чому мене не перевіряли на магічний резерв (бо всі вважають, що це вигадка мого божевільного розуму).

Згадала, і вже легше на душі стало. Якщо таки стану Роксар, то зможу показати справжнє обличчя не тільки сестри, а й батька з матір'ю. Я знеславлю рід Теоморі на дуже, дуже, дуже довго. 

Відкривши двері до бібліотеки, заповзла всередину і закрила їх. Підвісшись, трохи підправила плаща, розвернулася і завмерла. 

Щось не так.

Пильно оглянувши кожний сантиметр простору, вдивлялася в повітря і нарешті знайшла те, що шукала. 

Заклинання тиші. 

Його використовують при охороні чогось коштовного чи важливого. Бібліотека це знання, а їх можна використовувати як для добра, так і для зла. 

Я прийшла творити добро, тому переживати не варто. 

Мені доводилося читати про це заклинання раніше. І як я розуміла, проблема в тому, що маги, натикаючись на це заклинання просто знімають його, але в таку випадку, той хто його наклав відчує "розрив". Такі заклинання потрібно постійно підпитувати маною, а в разі розриву тіло реагує на це і маг одразу зрозуміє, що в нього небажані гості. 

Тому знімати його не варіант. 

Склавши руки на грудях і опустивши голову вниз, задумалася, пригадуючи теорію магії. 

Заклинання можна накласти, зняти, розірвати і змінити. Зняти поки що найоб'єктивніший варіант, але я такого ніколи не робила. 

Звівши брови до перенісся, знову подивилася на плетіння заклинання. Це буде дуже довго, і потрібно все робити обережно… 

Сівши на підлогу, зробила глибокий вдих і вдивилася в плетіння. Доведеться обережненько його "переплести". 

***

Зі злістю гортаючи сторінки якогось збірника заклинань, розуміла, що втратила занадто багато дорогоцінного часу. Мені потрібне закляття, яке стане корисним, хоче яке саме шукати, я не знала. Точніше, не маю жодної гадки. 

Закривши книгу занадто гучно, здригнулася всім тілом і завмерла. Тихо. 

Взявши наступну, прогортала наспіх, помічаючи щось дуже складне, зупинилася. 

Закляття сну. 

Закусила губу, прикидуючи, чи буде воно корисне. Як не крути, а таки може. Уважно продивившись візерунок, перелистнула далі. 

Закляття копіювання. А це згодиться. 

***

- Будьте такі люб'язні, передайте це панові Роксару. - Протягнула конверт слузі, який з ранку чекав на мене. 

- Пан Роксар, наказав забрати вас до маєтку аби переконатися у всьому особисто. 

- На жаль, у мене немає такої можливості. Наразі прошу передати це йому, а вже пізніше домовимося про зустріч. - Благаю тебе, забирай цей клятий документ і йди. 

Хоч, я так і думала, але посміхалася усіма своїми білосніжними зубами. 

- Як накажете, леді Фелісія. 

Таки забравши листа, він розвернувся, а я зачинила двері кімнати, і осіла на підлогу. 

Нарешті пішов. Думала вже, що при ньому втрачу свідомість. 

Знявши вже набридлого плаща, якимсь дивом долізла до ліжка. І одразу ж заснула. 

***

Себастіан Роксар 

- Вона відмовилася їхати? - З щирою невірою вислухавши розповідь Рона, відкинувся на спинку стільця. 

Це дівчисько спочатку сказало, що хоче в мій рід, згодилася на мої умови, а тепер відмовляється прийти до мене, щоб поговорити!? 

- Вона просила передати ось це. Що в конверті вона не сказала, проте це щось дуже важливе, бо не відпустила мене, поки я не забрав.