РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Собака дивиться на палицю. А лев на того, хто її кинув.

У всі віки, у всі часи, у всіх прошарках суспільства безкорисливе добро і бажання допомагати жорстоко каралося. Недарма старі люди говорили «не роби нікому добре і тобі зле не буде». Бо боялися. Аби бути добрим потрібна неабияка сміливість. І сила. І терпеливість. А головне, любов.

За таку прихильність до мене поплатилася Айрін. Її обличчя все у крові і численні гематоми на голому тілі досі стояли перед очима. Чоловік, якого вона розважала відвертими танцями, заснув. Дівчина вирішила скористатися миттю та спробувала відправити СМС на номер, який я дала. От тільки спав він не так міцно… і побачивши її зі своїм телефоном у руках мало не вбив. Зате понівечив добряче. Навряд чи вона зможе повернутися у професію.

-        Мене чекає те ж саме... – повернула голову до хлопця, який сидів поруч зі мною крутячи в руках телефон.

-        Якщо тебе повернуть Ахмеду, то скоріш за все так. – він зітхнув не дивлячись на мене.

-        А з тобою? Що мене чекає з тобою?

В якусь мить я відчула укол роздратування. Однією фразою він змусив мене на секунду забути ким є насправді. Напевне перейнявши мій стан, хлопець підняв голову і різко промовив:

-        Ти – рабиня. Моя власність. Твоя функція мовчати і бути готовою тоді, коли я покличу.

Ну ось він і показав своє справжнє обличчя. Яка ж я наївна…

-        Краще убий. – промовила витримавши його погляд.

Чорні густі брови хлопця піднялися уверх і в наступну секунду він нахилився ближче. Так, що я відчула на своєму обличчі його подих.

-        Невже смерть краще, ніж близькість зі мною? – забрав з мого обличчя пасмо і заклав за вухо.

Знову стало страшно. Ну коли я вже звикну до цього стану і перестану хоч щось відчувати?

-        Зі мною ти в цілковитій безпеці. Будеш забезпечена всім необхідним. Я не маю маніакальних чи мазохістських нахилів. Та й начебто не страховисько. –  потер щетину. – Багато дівчат на твоєму місці раділи б.

-        Я б із радістю поступилася їм цим місцем. – взялася відтирати з руки кров Айрін.

-        Що ж… якщо ти впевнена у своєму виборі, то гаразд.

Деніз піднявся і швидким широким кроком вийшов. Та не встигла я навіть подумати куди і навіщо, як він повернувся з великим ножем.

-        Ось. – поклав його мені на коліна.

-        Навіщо це? – я нахмурилася відчувши, як по спині потекли холодні краплі поту.

-        Ти ж сама сказала, краще смерть. А я не вбивця. Однак, твій вибір поважаю. Тому… давай уже якось сама.

-        Що? – руки затремтіли і ніж упав на землю.

-        Можу револьвер принести. Але з ножем у серці ти будеш виглядати куди ефектніше ніж із розмазаним по стіні мозком.

-        Я… я не буду. – язик прилип до неба.

-        Як ні? А де та славетна войовничість? Безстрашність? Після твоєї героїчної смерті я б знайшов твоїх рідних. Ми б написали книгу про твою хоробрість і ти увійшла б у історію, як друга... – вдумливо потер чоло. – Хюррем.

-        Хюррем? – я повторила ехом.

Слово таке знайоме, однак важко було пригадати… і тут осінило. Роксолана. Напевне стрес взяв своє, якщо із цілої промови я почула лише слово Хюррем.

-        То ти будеш щось робити чи як? Мені скучно і я втомлений.

Я лише негативно замотала головою.

-        Може тобі якусь сумну пісню увімкнути, щоб створити атмосферу?

В наступну мить я чітко усвідомила всю безвихідь даної ситуації. Він чудово розумів, що сама собі я нічого не заподію. Тому, просто розважався насміхаючись. Мало не смертельна втома лягла на мої плечі викликаючи прийняття незворотного. Схоже цей хлопець на правду не такий звір, яким його описала Айрін. І від статевого акту я не помру. Доведеться терпіти. І жити з цим. Але якщо Бог хоче, щоб я через це проходила, то нехай… в серці навіть зародилося щось схоже на обіду на Господа. За те, що він допускає мені через це усе пройти. І безкінечні запитання «чому»…

Підхопившись на ноги я стала перед Денізом і взявши за край сукні одним ривком зняла її з себе. Дивно, але в його погляді особливого здивування не прочитала. Як і бажання. Два темні вуглики ліниво пройшлися бо мені знизу вверх і зупинилися на обличчі. Глибоко вдихнувши хлопець піднявся. По шкірі поповзли сирітки.

Порівнявшись зі мною він кілька хвилин просто дивився зверху вниз, а тоді штовхнув на ліжко. Міцно зажмуривши очі я зціпила зуби приготувавшись до найгіршого. Нависнувши наді мною хлопець провів носом по вилиці. Здригнувшись я проковтнула клубок у горлі.

-        А ти не надто пристрасна. – рознісся тихий шепіт.

-        Ви можете робити зі мною що завгодно. Але почуттів я Вам не обіцяла. – процідила крізь зуби.

Нудота підступила до горла. Можливо це буде не так огидно, як я собі уявляла. Секунда. Дві. Три… далі порахувати не встигла, адже він несподівано піднявся. Обережно розплющивши повіки я побачила хлопця, який сидів на краю ліжка про щось роздумуючи. Піднявшись на лікті спостерігала за ним не знаючи чого очікувати. Але реальність перевершила навіть уяву Діснея. Деніс підняв з підлоги ніж та полоснув ним по своїй долоні.

Злякавшись, я підскочила до нього, та він відсунув мене як набридливого кота і міцно стиснув кулак. Скинувши з ліжка ковдру хлопець витер закривавлену долоню об білосніжну просиню залишаючи там кривавий слід.

-        Що? Що ти робиш? – мій голос тремтів.

-        Якщо завтра зранку я не надам доказів твоєї невинності, то батько поверне тебе Ахмеду, як бракований подарунок.

Моє серце незвично сіпнулося і понеслося галопом. Хоча свідомість працювала не дуже швидко, але те, що він зробив це аби не примушувати мене до статевого акту, уже викликало незвичну вдячність.

-        Не дивися так. – буркнув кривлячись від болю. – Я це зробив аби запобігти конфлікту між сім’ями. Я не вбивця і не ґвалтівник.

І це невимовно тішило. Я побігла у ванну, а повернулася уже з аптечкою. Геть забувши, що на мені лише спідня білизна накинула халат з прохолодного атласу і сіла перед ним на коліна. Обережно відкривши баночку, на якій була етикетка з червоним плюсиком, я полила на рану. Там одразу зашипіло і вкрилося піною, а хлопець глухо застогнав. Схоже я переплутала. Це був не спирт, а перекись водню. Помилочка вийшла. Хоча… і так добре.