Глава 28

Розалія

Одягаю чорну вільну сукню до колін, зверху бежеве пальто та такого ж кольору не високі підбори. Волосся розпускаю і наношу легкий макіяж. Зараз я збираюся йти в університет, а після нього на мене чекатиме зустріч з татом та його знайомство з Перскоттом. Це для мене є хвилюючою подією.

- Я вже чекаю на тебе. - сказав у  слухавку голос Перскотта.

- Я виходжу. - промовила та вийшла з квартири, зачинивши її.

Спустилася на перший поверх та вийшла з під'їзду. Одразу побачила усміхненого Скотта, який миттю пішов до мене та міцно обійняв, щойно я потрапила в тенета його ніжних рук. Поцілувала його.

- Я так скучив за тобою. - поцілував він мене ще раз. Я й була не проти.

- Але ж ми бачилися вчора! - посміхнулася я.

Все ж ми припинили цілуватися та обійматися і пішли нарешті в сторону університету. Сьогодні мали бути одні з найцікавіших пар, тому я не переймалася через те, чим буду займатися на ну дуже нудних лекціях.

- Аж учора! Це давно!

Я закотила очі.

- Слухай...вчора приїхав мій тато і сьогодні він переїде до мене. - почала говорити я. Мій хлопець уважно слухав. - Чи не хотів би ти познайомитися з ним?

- Ти пропонуєш мені познайомитися з твоїм батьком, як твій хлопець і твій батько, так? - перепитав.

Я спокійно кивнула, хоча сама трохи хвилювалася через це. Знайомство з батьками...Це завжди важливо і хвилююче для будь-якої пари.

- Взагалі я починаю вже хвилюватися, але не проти. - хлопець стиснув мою руку. - Сподіваюся він прийме мене.

- Нехай тільки спробує не прийняти! - пожартувала я, а Перскотт розслабився після цих слів.

Вочевидь йому справді важливо, що скаже мій батько про нього. Але навіть, якщо щось погане або навіть заборонить стосунки, я не буду його слухати, адже це моє життя. До того ж я щаслива наразі. Не зважаючи на Артема, який ніяк не відчепиться, проте в мене є кохання, яке змогло відродити в мені стару мене - та, яка була ніжною і без грубості (звісно, з цим ще треба попрацювати).

- О, привіт! - поруч з нами опинився Кирило.

Він дав "п'ять" Перскотту та обійняв мене. Хлопець помітно схуднув від того де, як ми повернулися з Лос-Анджелесу.

- Радий вас бачити. - промовив він.

- Ми теж. Як ти? - поцікавилася одразу я.

- Все чудово. На ці вихідні планую поїздку до Карпат з сім'єю. Має бути цікаво. - розповів Кирило.

- Та точно. - погодився Перскотт. Ми прямували до університету. - У Карпатах класно. Але що там робити, коли немає снігу?

- Просто гуляти та насолоджуватися горами. Я це люблю. - пояснив Кирило.

- А Марина? Як вона, взагалі? - запитала я, бо щось давно вже від неї нічого не чути.

 Кирило подивився на мене та закотив очі.

- Після того, як ми повернулися сюди, вона постійно ходить повсюди поруч з Макаром. Адже тут немає Лілії, яка б їй заважала.

Я здивовано відвела погляд. Марина схоже зійшла з розуму з тим "коханням до Макара". Мені вже це здається радше на залежність. Але це не моя справа, тому я не буду встрявати. 
Ми дійшли в університет і розійшлися по своїм аудиторіям. Я зайшов до своєї під номером сорок вісім. Студентів вже було чимало, адже до початку пари лише дві хвилину. На одному з останніх рядів сидів Мак, я пішла до нього.

- Привітик. - привіталася та незграбно обійняла друга.

- Привіт. - доволі сумно сказав він.

Вигнула брову.

- Що сталося? Чому такий сумний? - одразу запитала я, сіла поруч та уважно подивилася на нього.

- Як що? - трохи роздратовано та голосно сказав він, що деякі одногрупники подивилися на нас. - Вибач. - тихіше додав друг. - Розумієш...все складно. Ця відстані між нами з Лілією мене вбиває. Я не можу так! Схоже кохання за відстані це не для мене. - Макар понуро опустив голову.

- Але що в цьому такого? - запитала.

- Я не можу торкнутися її, не знаю, що вона там робить і з ким. Проте Лілія спокійно відноситься до цієї ситуації. Вона каже, що не варто перейматися через це, адже тут нічого страшного немає.

- Макар, вся справа в тому, що Лілія довіряє тобі. - почала пояснювати я. Друг уважно слухав та дивився на мене. - Вона довіряє тобі і вірить, що ти їй не зрадиш. А ти ж не довіряєш їй...

- Я довіряю! - перебив мене Макар.

- Але якби так, то ти б не хвилювався чи зрадить вона тобі так сильно. - заперечила я.

Макар задумався над цим і всю пару не говорив зі мною. Ох...Не уявляю як їм складно на відстані. Проте...я одразу згадала, що зовсім скоро Перскотт теж має повертатися до свого рідного міста в Америці. Чорт! Я й забула про це...Але як скоро це має трапитися? Ми навіть не говорили про це. Мабуть через те, що нам не сильно приємна ця тема, адже це означатиме певну щілину в наших стосунках.

- Макар, ти куди? - запитала після пари, коли друг почав дуже швидко збирати речі.

- Маю подзвонити до Лілії! - пояснив він та вийшов з аудиторії.