Глава 13

Перскотт

Щойно заходжу в номер Макара підмічаю, що у нього він хоч і одномісний, але розмірами не поступається нашому з Розою.

- Ну, що? Чим займемося? - запитує Мак та сідає на власне ліжко.

Я розглядаю інтер'єр і кінець кінцем сідаю поруч. Щойно сів, мій погляд одразу впав на нову версію приставки.

- Це твоя? - кивнув головою на неї. Друг одразу самовпевнено посміхнувся.

- Моя. Хочеш зіграти?

- Давай!

Беру одну до рук і поки Мак усе налаштовує, помічаю, що йому вже не перше повідомлення приходить від Марини. Посміхаюся.

- А де Кирило, до речі? - згадую про хлопця.

Макар закочує очі.

- Він подзвонив і сказав, що піде до якоїсь родички, яка живе тут, у ЛА. - роздратовано відповів.

- І що тут такого? - не розумію.

Він же пішов до своєї рідні, а не до інших хлопців тусити з ними.

- А те, що якби це справді була б якась родичка, то Марина теж пішла б з ним, розумієш?

Тепер вже мені стає все ясно. Я легко посміхнувся, коли Макара спеціально послабив тон, коли почав говорити про сестру Кирила. Невже між ними щось є?

- Дозволь поцікавилася, що між тобою і Мариною? - я лукаво посміхнувся.

- Вона така класна! - почав той, навіть відклав налаштування гри. - З нею так легко. Як думаєш, я вже закохався в неї? А вона? Вона щось відчуває до мене?

- Спокійно. - сповільнив друга, бо він вирішив у мене, схоже, дізнатися все, не зважаючи на те, що я лише глядач. - Думаю, що ти їй подобаєшся. Якби ні, то вона б не писала тобі, це точно. - кивнув на телефон і Макар миттю схопив його.

Він одразу посміхнувся, щойно побачив повідомлення від дівчини. Ех, схоже я втрачаю свого друга.

- А, що між вами? - раптом запитав Мак.

Я одразу подумав, що він це говорить з сам собою чи читає щось, тому не звернув уваги.

- Я у тебе запитую, Скотт. - хлопець відклав телефон і подивився на мене.

- В сенсі?

- Що між тобою і Розою?

Питання поставило мене в легкий шок. Я здивовано глянув на Макара і звів одну брову вверх.

- У сенсі?

- Я бачу, що між вами щось відбувається. - пояснив друг. - Це добре видно.

- Та нічого між нами немає. - гордо витримав погляд, аби не відвести його. Я ще досі пам'ятаю про наш із нею поцілунок.

- Я не дуже в це вірю, якщо чесно. - зізнається Макар. - Проте, потім сам побачиш, що між вами не просто дружба. - він підморгнув мені, а я лише знизив плечима.

***

Розалія

Марину я чекала не довго. Буквально через дві хвилини після того, як я прийшла на місце зустрічі, прийшла і вона.

- Приві-іт. Рада тебе бачити. - посміхнулася дівчина та обійняла мене.

Ніколи не любила ці телячі ніжності, але я легенько обійняла її, аби не здатися грубою чи неприязною.

- Привіт. - легко посміхнулася. - То, що? На шопінг?

- Давно вже не була на шопінгах. - ми вийшли з готелю і я одразу повела дівчину.

Перскотт сказав мені, де знаходиться той торговельний центр, тому мені було не складно. Поки ми йшли, я не могла не дивитися на це прекрасне місто. Чисте, голубе небо, яскраве сонечко, пальми навколо, невелика кількість автомобілів, люди, які тобі привітно посміхаються - все це Лос-Анджелес. Я розумію, що ще більше закохуюся у це місто. Коли ми дійшли до місця нашого прибуття, я помітила, що всередині багато кав'ярень та кондитерських. Магазинів, напевно, менше. Проте, ми з Мариною одразу попрямували по магазинах, а потім вирішили зайти та перекусити.

- Як гадаєш, мені підійде ця сукня? - запитує у мене Марина.

Я дивлюся на неї. Вона показує мені ніжно-жовту сукню, яка має сидіти по тілу. А враховуючи, що в дівчини чудова фігура, то їй має бути ідеально.

- Обов'язково візьми приміряти, тобі має підійти. - кажу, вона киває і бере цю сукню під руку, де вже в неї є, щонайменше, три сукні.

Я вже починаю хвилюватися, що дівчина або ж скупить весь магазин, або переміряє весь одяг. Я ж навпаки, поки нічого собі не обрала, бо все не можу знайти чогось такого за що можна віддати декілька доларів. Проте, пройшовши трохи далі, я побачила на манекені красива, коротка чорна сукня з пишними рукавами до ліктя. Я не могла відвести погляду від цієї сукні, аж поки до мене не підійшла Марина.

- Вона тобі дуже пасуватиме. - каже мені дівчина. - А ще ця сумочка та ці підбори, які на манекені та ти будеш неперевершеною.

- Думаєш? - перепитала я і звернула увагу на взуття та сумку.

Чорні підбори та темно-червона сумка. Вони справді дуже пасували цій сукні. Можливо, справді приміряти?

- Окей, поміряю. - здаюся з посмішкою.

- Зараз покличу когось, аби знайшла твій розмір. - і Марина пішла, а я все стояла та уявляла себе у цьому образі.

Через пару хвилин до мене підійшов консультант і я попросила його дати мій розмір. Він приніс мені його та я пішла переодягатися. Марина, до речі, також пішла приміряти всі сукні, які встигла взяти. Коли я нарешті одягнулася, то подивилася на себе в дзеркало і мені сповіді подобалося те, що я бачу в зображенні. Сукня гарно підкреслює мої принади та довгі ноги.

- Ти все, Розо? - чую голос Марини.

- Так!

Дівчина відчиняє шторку і дивиться на мене. Я обертаюся обличчям та посміхаюся.

- Ну ти даєш! Ти там всіх хлопців у себе закохаєш. А Перскотта першого. - і Марина встигла лише підморгнути та швидко втекла, вочевидь, аби не отримати від мене по голові.

Я ж не йду туди, аби закохати Перскотта. Для чого він мені? Все ж я вирішила купувати цю сукню і мені лишилося лише дочекатися, поки Марина переміряє весь свій одяг та обере, що купуватиме. За весь цей час я вже встигла злегка зголодніли, тому не відмовилася б зайти у якусь кав'ярню чи кафешку. Я сіла на вільний диванчик, аби почекати Марину. Та раптом до мене неочікувано підбіг песик, на скільки мені було відомо це порода чихуахуа, собачка буда настільки милою, що коли вона підбігла я лише посміхнулася.

- Привіт, ти загубився? - я уважно подивилася на тваринку, він одразу неголосно гавкнув у знак згоди.