Глава 3

Розалія

Ледве стримую себе, бо мене дістають його тупі жарти, які зводяться лише до одного. Типовий американець. Чого було ще очікувати? Проте, я маю триматися, бо тоді мені може бути не солодко, але від директора. Ми якраз доходимо до аудиторії, де в нього має бути наступна пара, зупиняємося.

- Ось тут буде твоя наступна пара. - кажу, він коротко дивиться на двері, а потім на мене. - Тому я лишаю тебе тут.

- А сама куди йдеш? - цікавиться.

Ні ну ви подивіться, який наглий!

- На свою пару. - стримано відповідаю, так мені терміново потрібне моє «заспокійливе».

- Ти взагалі на якому курсі та спеціальності? - продовжує цікавитися цей Перскотт.

- Тобі яке до цього діло? - уїдливо питаю, бо стримати свій справжній характер вдаються тяжкувато.

- Цікаво, хотів би частіше перетинатися з тобою. - підморгує мені. Козел.

- Четвертий курс дизайнер одягу. - все ж кажу, бо сенсу приховувати немає.

- Хм, отже саме там всі гарні дівчата? - американець підходить ближче, скорочуючи дистанцію між нами.

Він гарний. І тіло в нього гарне, це видно через його футболку, але я не ганяюся за коханням. Більше не ганяюся...Вистачило минулого. Тому я відступаю на крок назад, аби він зрозумів, що я не збираюся ставати йому «подружкою».

- І все ж ти стерва. - вирішує він.

Я мовчу. Не хочу взагалі продовжувати цю розмову, тому молюся подумки, щоб дзвоник пролунав швидше.
І я чую його. Дзвоник зараз немов мій порятунок. Аж посмішка з'являється.

- Ось наша екскурсія і підійшла кінця. Сподіваюся ти все запам'ятав, але якщо ні, то можеш звернутися до когось зі своїх одногрупників. Зараз пройди до директора, він дасть тобі розклад і пояснить інші інструкції. - кажу і помічаю позаду американця Мака, о то він вже тут. Потрібно швидше завершувати.

- Якщо що, то я звернуся до тебе, rose.- намагаюся не звертати уваги на те, як він мене назвав.

Просто ігнорую і йду до Мака. Беру свою сумку, яку він мені люб'язно приніс.

- Дякую. - посміхаюся йому.

- Ну і як екскурсія? - цікавиться той.

Повз пробігає багато студентів, які кудись поспішають.

- Жахливо... - не встигаю нічого розповісти, бо мене перебивають.

- Отже, це твій boyfriend? - питає хтось поруч зі мною англійською. Не важко здогадатися хто це і чому саме англійською.

Тому що думає, що Макар не знає англійської. Ну в принципі так і є, але ж він цього не знав.

- Ні, він мій friend. - чесно відповідаю теж англійською. - Ти йди до директора, він чекає на тебе.

- Я сам розберуся, куди мені йти. - Перскотт підходить ближче і шепоче мені на вухо: - Ми ще побачимося, трояндо.

Та йде. Закочую очі. Боже, як він мене дістав за цю годину. Знайомі всього лиш одну годину, а він вже мене дістав так, що трусити починає.

- Що він хотів від тебе? - цікавиться Мак, провівши поглядом новенького.

- Питав хто ти мені такий. - відповідаю, закотивши очі.

- Ревнує? - посміхатися друг і грає бровами.

- Не мели дурниць. - роздратовано кажу. - Він мені тільки-но нас лишили вдвох одразу ж запропонував ввечері піти до нього, сам розумієш куди.

- М-да. Типовий мажор.

- Згодна. - киваю. - То, що ходімо в кав'ярню? - питаю, друг радісно киває і ми йдемо.

Ця перерва в нас сорок п'ять хвилин, тому часу вдосталь, а кав'ярня ось зовсім поруч. Буквально за воротами університету.

- То, що на кшталт завтра? - запитує Макар, а я хмурюся від нерозуміння.

- Тобто? А що завтра? - уточнюю.

Наче середа, звичайний день.

- А точно, ти ж ще не в курсі. - вдаряє себе по лобі хлопець. - Аліна влаштовує вечірку в честь свого дня народження. - пояснює хлопець.

- Всі запрошені?

- Так.

- Тоді підемо. - знизую плечима. - Але чому вона вирішила влаштувати вечірку посеред тижня? - питаю. - Адже потім на навчання.

- Я теж у неї це запитав, ну вона сказала, що не хоче у вихідні, бо тоді вже буде не так класно, як у свій день.

- Дивно, вона ж розуміє, що по її вині більшість в четвер не прийдуть на навчання.

Ми знаходимо в кав'ярню та одразу відчувається запах свіжої кави. Так приємно...Вдихаю на повні груди.

- Але що ти їй зробиш. - каже Макар, я киваю, погоджуючись.

Сідаємо за вільний столик і чекаємо на офіціанта. Сьогодні сонячний день, тому доводиться сісти далі від вікна, бо сонце б'є прямо в очі.

- Добрий день, що бажаєте замовити? - ввічливо питає офіціантка.

- Мені американо з молоком. - відповідаю, коротко подивившись на дівчину.

- А я буду капучино і три ложки цукру. - просить мій друг.

- Гаразд.

Дівчина йде, а я дістаю телефон з сумки. Бачу нового підписника в Інстаграм. Заходжу в «сповіщення», аби глянути хто це. Переходжу на профіль. Чорт! І тут цей Перскотт.

- Дідько. - лаюся в голос і роздратовано вимикаю телефон.

- Що вже таке? - цікавиться Мак, спершись на спинку стільця.

- Цей американець підписався на мене в Інстаграмі. - розповідаю. - Як же він дістав.

- Можливо ти йому просто сподобалася. - знизує плечима друг.

- О ні, тут все цікавіше! - з ентузіазмом кажу та підсовуюся ближче. - Він хоче мене дістати остаточно.

- Не думаю. - хитає головою. - Ти приваблива дівчина, от він і проявляє увагу. Це американець - у них такі манери. - розводить руками та нам якраз приносять каву.

Відпиваю трохи гіркий напій, але молоко все це пом'якшує і смак ідеальний. Дивлюся в сторону, де хтось голосно з кимось сперечається.

- Ні ну ти подивись! - тихо кажу до Макара і киваю голову на місце крику.

Наш американець стоїть і щось намагається владнати з персоналом кав'ярні. Виходить це голосно, через що деякі відвідувачі несхвально кричать на нього, а деякі просто ідуть геть звідси.

- А цей американець конфліктний. - підсумовує друг, спостерігаючи за перепалкою.

Не можу зрозуміти про що там взагалі йде мова, тому швидко допиваю напій.

- Я буду за кав'ярнею. - кажу, друг одразу мене розуміє і киває.