Троєщинська комедія

Троєщинська комедія[1]

Замість передмови

           Розкажу Вам, дорогі мої друзі, не про мальовничий Хрещатик, де надихалися тисячі митців, не про Золоті ворота славного граду Ярослава, не про Подільську набережну (попри всю мою любов до цього місця), не про будинок-корабель на Оболоні, а про гуртожиток Могилянки на Троєщині... Ваш автор перечитав Андруховича та Зюскінда... Хоча Троєвільхол я не можу назвати своїм інтимним місцем... Запахи Троєвільхола[2] — то окрема тема... Якби папір чи екран передавав запахи, Ви б там, любі мої, задихнулися... А мені Вас шкода, бо мої читачі — це моя любов... Тому, як моя дорога мама говорить моєму молодшому братику Ванечці не грати за компом, так і я мушу Вас попередити. На ліках же пишуть про побічні ефекти?! Так і я напишу про побічні ефекти цього оповідання, яке прекрасно Вам послужить ліками від депресії.
1. Пісня про Троєщину (або «Люди, не бухайте!»), про яку піде мова пізніше, буде грати у Вас в голові тижня зо два. Щоправда одна людина мені за це помстилася і нагадувала витівками про себе два місяці. Закон воздачі таки працює.
2. Кількість студентів, які надумають вступати до іншого міста різко зменшиться. Кияни скажуть мені за це «дякую», бо, як співає одна сумська група, Кієв нє рєзіновий. Щоправда, юні таланти, які не можуть розквітнути повністю в провінції, будуть шкодувати, що прочитали цю книгу.
3. Після прочитання цієї книги Ви будете говорити по-сумськи. Цією мовою написана пісня про Троєщину, цю мову вбирала у тебе Ваша Танюха змалечку, тому до Вас будуть лізти з питаннями, чи не з Сумщини Ви часом.
4. Ваші родичі будуть по сто разів питати, чи все з Вами добре, бо, погодьтеся, «орущєє пісню про Трою на всю хату чудо» та «щебечущєє па-сумскі», попри те, що народився у Києві, Львові чи Вінниці, так і проситься до психлікарні.
Тому НЕ читайте цю книгу,

якщо Ви плануєте вчитися в іншому місці та без гуртожитку Вам там ніяк. Якщо Ваші рідні та близькі люди — абітурієнти.

Якщо Вас із малих літ мама чи бабуся водила на уроки музики.

Якщо Ви маєте слабкі нерви.

Якщо Ви правник та захочете поширити українське право на територію Троєвільхола.

Якщо Ви боїтеся тарганів, щурів та крупногабаритних жінок.

Якщо Ви earwarm та якість дибільні пісні тягнуться до Вас, як метали до магніта.

Якщо Ви боїтеся всього на світі. Якщо Ви любите читати казки, хочете почитати щось дітям чи онукам, а натрапили на дивну історію дівахи зі славного краю Сумщини.

Якщо у Вас хороша пам'ять на імена та прізвища (я ще жити хочу).

Але пам'ятайте, що людський мозок не сприймає частку НЕ.

Якщо вирішили читати, летс гоу!

Моя автобіографія[3]

Я, звичайно, не Остап Вишня, такими заслугами похвалитися не можу, але вважаю за доцільне познайомити Вас із головною героїнею. Ми уклали з Вами ще на передмові конклюдентний договір [4], тому маєте знати, з ким маєте справу (соррі, любі мої, право перевчила). Так, я ботан і задрот! Звати мене Таня, для друзів — Танюха, для мами, тата, бабусь, дідусів, Вані, близьких родичів, Правознавчіка та ще небагатьох людей—Танечка чи Танюша, для поважних людей — Тетяна, для Правознавчіка[5] (про нього теж пізніше) –Правова Муза... Не люблю, коли мене зовуть Танечка або Танюша, оскільки часто підлизуються. Попереджаю! На Танечку або Танюшу я реагую, якщо не знаю Вас близько, двома простими словами: «Шо нада»?! Ця розповідь не в такому вже піднесеному стилі та не претендує на серйозність, тому зовіть мене просто — Танюха. Свої серйозні твори я підписую з 2018 року виключно псевдонімом...

Народилася в славному місті Суми. Жила там сімнадцять років. Ось Ви зараз будете сміятися, але зізнаюся Вам чесно, у третьому класі школи думала, що «Суми» та «суржик» — спільнокореневі слова. Закінчила там школу, не буду казати яку, бо тоді до мого вчителя Правознавчіка масово поїдуть фанати просити автографи. А він зайнята людина та любить спокій. Ось де Ви знайдете людину, яка так надихає?! Намутили ми з ним три республіканські олімпіади, декілька турнірів та наукових робіт. Свята людина — уже шостий рік поспіль терпить мій жахливий характер. Завдяки йому звалила з Сум до Могилянки. Канешно[6], на право. Куди ж іще?! Правознавчіком називають його обрані, тобто я. Справжнє ім'я його писати не буду, бо, погодьтеся, коли шукають фанати, лякає більше, ніж поліція та СБУ. Зову його моїм старшим братом та духовним наставником. Найбільше на світі я люблю з ним сперечатися. Ось у жовтні 2017 року посперечалися на тему де гірше: у казармі чи гуртожитку?! Правознавіще в нас спортсмен, займався футболом, боротьбою та баскетболом. Іще вміє непогано співати. Талант, одним словом. Ось одразу Вам і відповідь на запитання, чому дитина, яка народилася в сім'ї лікаря (мама) та економіста й програміста (тато), пішла на право. Те, що Правознавчік на додачу ще й дуже симпатичний, до уваги не беремо.

Мушу Вас попередити, я — гуманітарій. Клас у мене був із поглибленим вивченням іноземних мов. Так приємно бути в 19 років поліглотом: англійська, німецька, польська, російська, суржик сумський, суржик київський та кірпічна мова[7], яку вигадав мій клас... Мамина гордість!