Глава 19: Суд над Амбером

Ранок після ночі пристрасті був схожий на пробудження після лихоманки. Золоте сонце Агри безжально висвітлювало безлад у покоях Бахтіяра: розкиданий одяг, перекинутий кубок з вином і важкий запах тіл, що належали одне одному всього годину тому.
Але тишу розірвав не спів птахів, а важкий гуркіт барабанів на площі перед палацом. Це був сигнал до збору Великої Ради.
Коли Аміра та Бахтіяр увійшли до залу Диван-і-Ам, повітря там було настільки наелектризованим, що здавалося, достатньо іскри, аби все спалахнуло. Махам Анга стояла праворуч від порожнього трону. Вона більше не ховала посмішки. У її руках був сувій, скріплений печатками трьох найвпливовіших генералів імперії.
— Величність, — голос Валіди пролунав наче удар батога. — Поки ви шукали розради в обіймах раджпутської принцеси, кордони вашої імперії почали кришитися. Раджпутські клани Мевара та Марвара об'єдналися. Вони захопили податкові обози, і на їхніх прапорах — герб Амбера.
Бахтіяр повільно сів на трон. Його обличчя знову стало маскою з холодного каменю. Він навіть не поглянув на Аміру, яка стояла трохи осторонь.
— Це не доводить зради мого брата, — твердо промовила Аміра, виходячи наперед. — Мій брат у в'язниці, він не може керувати повстанням!
— О, він дуже добре керує ним через свою сестру, — Махам Анга зробила жест рукою, і вперед виступив один із гвардійців, яких Аміра бачила вночі в підземеллі. — Цей воїн бачив, як принцеса Аміра передавала Бхагвану Дасу таємний знак. Ми знайшли у нього в камері перстень... з лазуритом.
Аміра мимоволі торкнулася своєї руки. Персня, який дала їй Хаміда Бану, не було. Вона з жахом зрозуміла: під час сутички в темниці або поки вона була непритомна, його зняли і підкинули братові.
— Це перстень Королеви-матері! — вигукнув один із генералів, старий войовничий хан зі шрамом через все обличчя. — Якщо принцеса використовує символи династії, щоб звільняти ворогів, то вона — не дружина імператора, а ніж у його спині! Бахтіяре, армія не піде в бій, поки зрадники дихають повітрям Агри!
Бахтіяр нарешті подивився на Аміру. У його погляді не було ні краплі тієї ніжності, що спалювала їх вночі. Там була лише холодна логіка правителя, якого загнали в кут.
— Бхагван Дас буде переведений до фортеці Гваліор, — голос Бахтіяра був позбавлений емоцій. — У найглибшу камеру. Без права на відвідування. Будь-яка спроба зв'язку з ним вважатиметься державною зрадою і каратиметься смертю на місці.
— Ви обіцяли мені справедливість! — голос Аміри здригнувся від люті та болю. — Гваліор — це смертний вирок! Ніхто не повертається звідти живим! Ви віддаєте мого брата на повільну смерть через підкинутий перстень?
Бахтіяр різко підвівся. Його постать закрила сонце, що падало з вікна.
— Я рятую твій дім від повного знищення, Аміро! Якщо я не зроблю цього, генерали спалять Амбер дотла сьогодні ж. Я обрав менше зло.
— Ви обрали свою владу, — прошепотіла вона так, що почув лише він. — Ви злякалися Махам Анги та своїх воїнів. Ви зрадили нас у ту ж мить, коли сонце зійшло.
Махам Анга підійшла до Бахтіяра і поклала руку йому на плече.
— Ви вчинили як справжній нащадок Тимура, сину. А принцеса... можливо, їй варто подумати про свою роль у цьому палаці.
Аміра дивилася на них обох — на чоловіка, якого вона почала любити, і на жінку, яка щойно зруйнувала її життя. Вона відчула, як щось всередині неї остаточно зламалося. Тепло ночі перетворилося на лід.
Вона розвернулася і, не чекаючи дозволу імператора, покинула залу ради. Бахтіяр дивився їй услід, і на мить його рука стиснула підлокітник трону так сильно, що дерево хруснуло. Але він не зупинив її. Політика перемогла пристрасть.