- 14 -

Сільсія відчувала як рвуться волосинки, під натиском чоловічого кулака, який продовжував тягнути її за волосся. Відчувала як пекла шкіра на руках від порізу, а ще як стукало серце, закладаючи барабанні перетинки. Вона не чула розмови ватажка, не чула й чаклуна, який прибув.

— Чорта з два! — зашипіла Аберхат, відпускаючи тіло Олавей, коли заклинання нарешті було завершено.

Нею керував відчай, вона не могла чаклувати як це робили повноцінні чаклуни, все що вона могла робити це не здаватися. Прудко дістав кинджал із-за пояса, Сільсія встромила його в стегно розбійника. Чоловік заревів від болю, але не відпустив її волосся, смикнув ще сильніше.

— Клята дівка, ти пошко…

Сільсія відчула полегшення, цупка рука чоловіка відпустила її волосся. Коли вона обернулася то побачила як мертве тіло розбійника лежало каменем, не виражаючи жодних емоцій. Миттєва смерть яка його застала, змусила Аберхат здригнутися, по тілу пройшовся холодний мороз.

Магія яка застала кривдника Аберхат лякала сильніше, аніж самий кривдник.

— З вами все гаразд?

Вона не чула звернення, не чула як розбійники далися навтьоки. Сільсія настільки сконцентрувалася за смерті кривдника і своєму безпораддю, що решта речей довкола вона не в змозі була почути. Перед її очима стояла мутна пелена, яка нікуди не дівалася. Плата за використання магії, яка довго не змушувала себе чекати. Ще одна причина, чому Сільсія ненавиділа свій дар.  

— Пані, з вами все гаразд?

Тільки коли чоловік став на коліна, зрівнявши їхні обличчя, Сільсія прийшла до тями. Перше, що вона побачила це ясну блакить очей незнайомця, яка буквально зачаровувала. Незнайомець обережно взяв руки Аберхат в свої. Секунда-друга і її рани затягнулися, залишив лише плями засохлої крові.

— Моя подруга… їй потрібна допомога. Я не надто вправна в заклинаннях цілительства. Допоможіть їй будь-ласка!

Сільсія не очікувала, що з її очей покотяться сльози градом. Вона майже ніколи не дозволяла собі плакати, та цього разу, її сльози були викликані своєю слабкістю. Вона не могла допомогти Татірі.

Сільсія понад все на світі ненавиділа бути слабкою.

Незнайомець майже відразу переключився на Олавей, перевіривши її пульс, він прошепотів заклинання, яке миттєво вирвалося жовтим спалахом з його долонь. Намалював вказівним пальцем знак, магічне свічення буквально просочилося в тіло Татіри. Блідість зникла, рана затягнулася так швидко, що з вуст Аберхат вирвалося здивоване охкання.

— Ви неймовірні! — і лише після цього зізнання, Аберхат помічає ланцюжок на шиї свого рятівника.

 Підвіска в срібній оправі, яка була на ланцюжку, свідчила про те, що її рятівником був капрал королівської гільдії. Сільсія не надто цікавилася гільдіями особливо королівськими, але добре пам’ятала ще зі школи, що кожен член гільдії отримував підвіску з емблемою та власним ім’ям, і лише капралам вони діставалися в срібній оправі. Шеврона вона не помітила на його одязі.

— Шкода, що такі слова, від гарної панянки, я отримую за таких обставин. Адріан Даерон капрал гільдії Абраксас.

Він всміхнувся, і ця посмішка була теплішою за сонячні промені.

— Сільсія Аберхат, — варто було лише назвати своє ім’я,  як з горла вирвався схлип. Вона почала надто швидко витирати сльози, її щоки палали від ніяковості.

— Все гаразд, — заспокійливо й лагідно вимовив Адріан. — Ви в безпеці. Вам не пощастило зустрітися із розбійниками. Зазвичай їхньою здобиччю стають рідкісні тварини, а не люди.

Даерон перевів погляд на Сільсію та її волосся, з якого поступово зникала срібна барва, а її очі набували карого відтінку. Він не відразу впізнав в незнайомці ту саму дівчинку із «Чорного діаманту», яка запала в душу його другові. Тільки коли Роувен з’явився верхи на коні, Адріан все прочитав в його погляд.

—  Ріан, що тут… Розбійники?

— Так, — Даерон підвівся, й галантно подав руку Сільсії. — Здається бізнес Лукаса розширюється. Тепер в його асортименті не лише рідкісне хутро та реліквії, тепер він замахнувся й на колекціонування дівчат. Або розбійники подумали, що вона рідкісний екземпляр, за який можна отримати трохи більше грошенят.

— Що ти маєш на увазі під колекціонуванням дівчат і рідкісний екземпляр?

— Вона зацікавила розбійників своєю магією, — Адріан знову уважно поглянув на Сільсію. — Я ж не помилився, ти володарка тіней, так?

Примітки:

Абра́ксас — ім'я космологічної істоти в уявленні гностиків I-III ст.