Трохи сонця

Розділ 1: Перед дорогою

Народилася я не у великому місті, в в спокійному селі. Про село нема сильних вражень, але тут була воля, тиша і простір для думок. Мене завжди порівнювали з сонцем, або казали : "Тебе немов сонце поцілувало". На вигляд я справді була світла : руде волосся, темно-карі очі, веснянки по тілу — усе це робило мене особливою.

А ім'я? О, ім'я. Я зазвичай кажу, що воно просте, як інші. Але інші бачили в ньому щось інше. Казали, що воно мене доповнює. Одного разу мені сказали, що моє ім'я асоціюється зі словом "варення". Тоді я здивувалася — ніхто не порівнював мене х їжею. Зазвичай зі мною асоціювали природу : сонце, тепло, світло.

Росла я милою, гарною, сором'язливою. Мій характер не був ідеальним, але й не дуже поганим. У шістнадцять років : вступ до вищого навчального закладу. Я пройшла, але мене лякає день, коли доведеться переїжджати в нове місто. Невідоме місце, нові люди, нові правила... Щось всередині стиснулося від страху, в десь там тихо пульсував інтерес : що мене чекає?

Можливо, саме там на мене чекало щось більше, ніж просто нове життя...

Ніка Літня

Подобається

#5229 в Любовні романи
#831 в Сучасна проза

У тексті є: перше кохання романтика школа, повсякденне життя, кохання _університет_випробування

Відредаговано: 07.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись