Розділ 1

Привіт, мої любі читачі!

Запрошую вас у нову, невелику, але емоційну історію про дружбу, яка раптом стала чимось значно більшим. Сподіваюся, Варя та Слава припадуть вам до душі, а їхня історія подарує багато приємних емоцій.

Приємного читання! ❤️

Варвара

— Навіщо вона тобі? Ти ж їй абсолютно не подобаєшся! — крикнула я йому вслід. Те, що давно тримала всередині, вирвалося само. Зараз я була ладна зробити все, аби він тільки не йшов… не до неї.

Він зупинився, але не повернувся. Не відпустив ручку дверей. Лише тихо кинув:

— То й що?

Я ніби перестала дихати. Весь цей час я боялася хоч якось торкнутися теми цієї розфарбованої барбі, боялася, що йому буде боляче почути правду… а виходить, він усе знав. І йому було байдуже. Я вже нічого не розуміла.

— Як це… то й що? Я… не розумію, — видихнула я, ледве стримуючи сльози.

Друг глибоко зітхнув і нарешті повернувся.

— А що тут розуміти? Я хочу зустрічатися з дівчатами.

— Навіть якщо вона тебе просто використовує?!

— Я теж її використовую. Їй потрібні мої знання… а мені її… тіло. Без прикрас.

— Що?.. — я не повірила почутому.

— А що тут такого дивного?

— Але… почуття?

— Почуття переоцінені. У мене ще буде час для почуттів. А зараз мені досить і цього.

Він знову повернувся до дверей.

— Тоді хай це буду я! — вирвалося з мене. Я не могла підняти погляд. Очі міцно заплющені, кулаки так стиснуті, що нігті впивалися в шкіру… але я навіть не відчувала болю.

Секунди тягнулись вічністю. Він мовчав. Я вже уявила, як він вважає мене божевільною. Але раптом…

— Ти не можеш пропонувати таке серйозно.

— Я серйозно.

Я почула, як він різко обернувся. І вже за мить відчула тепло його тіла поруч.

— Відкрий очі.

Я мотнула головою.

— Відкрий очі, інакше я просто зараз піду.

Довелося підкоритися. Я відкрила очі, але голову все ще тримала опущеною. Він торкнувся моєї щоки, підняв мій підборіддя, змушуючи дивитися йому прямо в очі.

— Ти розумієш, що пропонуєш?

— Так, — пискнула я.

— Мені буде недостатньо простих обіймів.

— Я знаю.

— І поцілунків теж буде мало, — сказав він хрипло, не відводячи погляду від моїх губ.

— Добре.

— Не пошкодуй про це.

І він нахилився, зім’явши мої губи грубим, вимогливим поцілунком.

Мирослав

Варю... ти знаєш на що підписалася...

Гадки не маєш...