Глава 21

Прокинулася, відчуваючи себе страшенно розбитою. За вікном була темрява, а електронний годинник показував лише 10 вечора. Страждально скривилася, мужньо піднялася з ліжка і засунула своє тлінне тіло під гарячий душ. Гаряча вода огортала і трохи гупала по моїй пустій, як відро голові. А з гарним то настроєм прокинулася, прямо відразу хочеться вдавитися. І де ж то в моєму оптимістичному видінні світу таке горе то взялося?  Настрій скаче, як тиск у гіпертоніка. Хотілося б дуже поцікавитися у моїх гормонів чи довго мене так штормити буде? А то гойдає від окриленості до життя до стану, що все втратило сенс. Загорнулася в халат і пішла на кухню. У вітальні сидів з ноутбуком Ренат. Загальмувала біля нього, схилила голову, позаглядала над чим трудиться. Читав договір.

- Привіт! Як справи? - запитала.

- Норм. А ти як? 

- Голова не болить, але настрій кепський. Іду на кухню знайти їжу і цукерки.

- А чого настрій кепський? - перепитав він

- Я трохи наче жінка, і іноді моїм життям керують гормони. -  і від моєї убивчої чесності він щось собі там яскраво так уявив , що навіть зашарівся.

На його смаглявому обличчі це виглядало дуже мило і так, що просто хотілося доторкнутися до його щоки, провести долонею, стерти те замішання. А далі мої думки щось звернули не туди і яскраво так показали, як я торкаюсь губами його підборіддя, і ніжно пробую на смак його поцілунок.

- Я на кухню. - навіть мій голос набув хриплих ноток.

Та на якого гада, моя сексуальна фантазія за образ взяла Рената? От зараз це безчинство уявила. Бісить…

На кухні я швидко створила канапки з червоної слабо соленої риби, вершкового сиру, зелені на шматочках багета. Шедеври кулінарного витвору відволікли від думок про поцілунки з Ренатом. Зустріла поглядом пляшку з червоним вином, задумалася. Дістала. На моє шарудіння в кухню зайшов Ренат.

- Вина трохи будеш? - запитала намагаючись дістати келихи.

Підійшов до мене, дістав келихи, забрав пляшку, відрив і потрохи розлив.

- Де ти сьогодні була? - запитав він мене, серйозно заглядаючи у очі.

- Із твоїм батьком обідала. - зважила я варіанти відповідей і вирішила обійтися правдою.

- І? - весь підібрався він.

- Михайло Миколайович чекає нас в п’ятницю. Цікавився як ти.

- І все? - не повірив він мені.

- Ренате, та не криштальна я. Ми справді всього лише пообідали, і він поцікавився твоїм життям.

- Але ж тобі погано було? - з недовірою подивився на мене.

- Ну, - от, як дорослому чоловікові можна пояснити про свою делікатну жіночу проблему? - Ренате, - нервовим рухом потерла своє лице. - Критичні дні трохи збіглися із зустріччю з твоїм батьком і зміною погоди за вікном, - кивнула я на вікно, за яким від душі періщив дощ. - От і все мене накрило. Твій батько, на фоні ще двох факторів мого самопочуття, просто не злетів, як ракета у наших сусідів.

- О! - сором’язливо сховав він очі. - Зрозуміло. Просто тебе не було, а потім тобі було геть погано, і я подумав, що щось сталося. - уже геть тихо закінчив він.

- Михайло Миколайович був чемний і тактовний. Це можна рахувати, як пороблено. На Макса таке б ще наслання. - мрійливо сказала я.

- А що Макс ? - знову рознервувався він.

- Не знаю, але думаю, як завжди теліпається десь на вершині егоїзму, марнославства та владолюбства.  - після моїх слів Ренат подавився вином і закашляв.

- Я навіть боюсь запитати, а що ти про мене думаєш? - віддихавшись запитав він.

- Що в тобі присутні авантюризм, якась безпринципність, азартність, які тримаються в балансі від чого не дозволяють тобі перетворитися на закінченого негідника.

- А? - у нього злегка відвисла щелепа.

 - Ага. Що найсмішніше, тобі притаманні всі риси характеру, про які так мріяв твій батько побачити в своїх синах, але ти їх успішно придавлюєш.

- Що? - збентежено перепитав він.

- Я ж бачу, як ти працюєш. Як підходиш до вирішення проблем, правда, є проблема з емпатією та емоційним інтелектом, та нині доброзичливість та зацікавленість взагалі стали рідкими гостями в нашому повсякденні. Підприємництво, це як ділова творчість і щоб її виконувати потрібні певні специфічні здібності. Бізнес — це жорстка конкуренція, постійна напруга, азарт боротьби, самоствердження, реалізація своїх здібностей.  Але не хвилюйся, твоя таємниця зійде зі мною в могилу. - весело склавши пальці поклялася я.