Глава 5

Переїзд Рената не залишився непомічений сім’єю. І вже на другий день Макс приїхав до мене додому.

- І що це означає? - замість вітання почав він, коли я відкрила двері.

- Тобі теж добрий ранок. - пробурмотіла і пішла на кухню. -  Чай, кава? - помішуючи свій чай, запитала я.

- Я не за світськими люб’язностями зайшов. – побуравив він мене поглядом. – Чому Ренат живе у тебе? Якого чорта? - його голос тільки в кінці зірвався на істеричну нотку.

- Скажімо так, я оцінила переваги директорства Рената. –  спокійно сказала я. Макс дивився на мене широко відкритими очима і що саме смішне не вірив.

- І що ж ти задумала?

- Жити далі.

-То ти вирішила замінити мене Ренатом? Думаєш вийде? – його слова були просякнуті гнівом і нічим не прикритою ядучою злобою. – Думаєш зміниш одного брата на іншого і все буде добре? І як давно? – з викликом запитав він.

 Яуже я втратила нитку розмови, уява Макса таки була бездонна.

- Макс, давай продовжимо цю розмову іншим разом. – досить миролюбно запропонувала я.

- Ні, ми продовжимо зараз. Я хочу знати, як давно ти затіяла рокіровку? -  нависав він наді мною. Його тупість і впертість уже починали дратувати.

-Від того дня, коли прочитала у журналі, що Ренат наркоман на чолі міліонного бізнесу, що розвивається. – виплюнула я слова, починаючи втрачати терпець. – І так, він буде жити зі мною доти, доки або не піде з посади, або я не переконаюсь, що він впорається з тим, що є. Ще питання?

- А ти хоч ще про щось думаєш, окрім грошей?

-  Макс годі. Я більше не хочу зараз з тобою розмовляти.  Поговоримо іншим разом.

-Тобі правда на все плювати? - і це він сказав з таким гидливим виразом обличчя.

- Пішов до чорта..- взяла я неправильну тональність, після чого Макс схопив мене за руки вище ліктів і тряхнув, але в ту ж мить відпустив…

- Сама йди. –  проричав він. - Як же ти мене вже дістала. Бісова сучка. - з перекошеним злобою лицем, він грюкнув кулаком по стіні, поряд з моєю головою.

- Тяжко сказати, що було зараз у мене на обличчі, але бажання вдарити його у відповідь тьмарило всі інші почуття, аж до болю в скронях хотілося поправити його важким предметом по голові.  Війна поглядів тривала хвилину, і він здригнувся, відвів погляд від мене. Відступив задки на середину кухні, розвернувся й  вискочив з дому.

- А я опустилась по стіні на підлогу, сльози мимо волі побігли по лицю, а коли я витерла очі від сліз, наштовхнулася на ошелешеного Рената. Він дивився на мене з потрясінням, мовчки, бліде обличчя,  широко відкриті очі. Я повільно піднялася.

- Все нормально. Нічого страшного. Останні дні були важкими. Ще й Макс приїхав, і ми з ним посварилися. Просто сльози. Іноді я плачу, коли чимось засмучена.

- Мені піти? – в інтонації була безвиразність, та голос видавав хвилювання.

- Ні. Все в порядку.

-Я не повинен був переїжджати до тебе.

- Ренате, послухай мене. Я доросла, відповідальна і смію думати, що розумна людина. Я здатна приймати рішення і нести відповідальність за них. Я знаю, що ти не дуже в захваті від проживання зі мною під одним дахом. Та зважаючи на обставини, я думаю це правильне рішення. Так, зараз усім не легко. Мені не далося так просто розлучення з Максимом, розподіл майна, спільні інтереси і таке все інше, не додає радості в житті. Є  ще твій батько, який тисне на мене, і на Макса, і на тебе. Я розумію, що тобі важко враховуючи, що ти тільки повернувся додому і отримав тягар відповідальності на роботі. Але все це мине. Просто давай будемо вирішувати проблеми частинками. Хаос вляжеться, далі все буде менш таким гострим, таким вражаючим і безтолковим. Потрібно трішки зачекати, не втрачаючи при цьому відчуття, що все буде добре. Просто дай трішки цьому часу. Домовилися?

- Так. Поки що так. - поблажливо погодився він не відчуваючи при цьому щастя.

- Можу розбавити початок ранку омлетом. – запропонувала я, зібравши себе в купку. Хоча мені хотілося б побути наодинці, але від Рената ще невідомо що було чекати, тому я хотіла переконатися, що все нормально. І звичні рухи, заспокоювали.

- Тоді я зварю каву.

- Чудово. Я тут була в нападі хазяйновитості придбала мультиварку, правда ще навіть не розпаковувала її. Видно настав її час. – пробурмотіла я і полізла в тумбочку в пошуку даного щастя. Коробку я знайшла і урочисто виставила її на стіл. Прокинулася навіть цікавість, я швидко розпакувала і дістала чудо техніку. Тепер просто стояла і розглядала, від такої кількості функцій моя уява була в шоці, що з ними можна робити, дістала інструкцію і старанно стала її вивчати. Інструкцію я дочитала до половини одночасно побажавши тим, хто пише такі інструкції, всіх благ. Я тихо заричала. Наш шеф, напевно, помер би від жаху,  побачивши мене на кухні з досягненням харчової промисловості в руках. Чортихнулася і вирішила діяти самим прогресивним методом – тиком. Від моїх шалених маніпуляцій мультиварку врятував Ренат. Він підійшов, просто відсунув мене і за мить все ввімкнув, забрав у мене миску і вилив її вміст в ківш для мультиварки, закрив її кришкою.

- Коли приготується, попищить. –  порадував мене умінням розумної техніки.