Розділ 3

Поки Валентино розслаблено спостерігав за ранковою муштрою з балкона, двері його кімнати раптово й без стуку відчинилися. На поріг ступила Карміла. Вона була у шовковому халаті, з трохи розпатланим після сну світлим волоссям і з вкрай роздратованим виразом обличчя.

— Де Кларк, ти теж чуєш цей божевільний азіатський крик?! — обурено почала вона прямо з порога. — Я була готова розірвати подушку! Що за дикуни...

Вона замовкла на пів слові, коли побачила, що Валентино стоїть на балконі, а його кімната виходить акурат на задній двір. Карміла швидким кроком підійшла до нього, сперлася на перила і кілька хвилин мовчки спостерігала за тим, як напівголий двометровий Коля ганяє крихітну Сакуру та невисокого китайця по мокрій траві.

Після довгої, затяжної паузи Карміла повільно повернула голову до Валентино, окинула поглядом його бездоганний шовковий халат, ідеальну навіть зранку лінію підборіддя та доглянуті руки. Вона глибоко зітхнула й зі щирим жалем у голосі промовила:

— Знаєш, де Кларк... Ти був би просто прекрасним, ідеальним хлопцем для будь-якої дівчини з вищого світу. Але, на жаль, ти гей.

Валентино від цих слів аж застиг. Його витончена маска спокою на мить злетіла, а в очах з'явився абсолютний, непідробний шок. Він ошарашено вилупився на Кармілу.

— Що?! — перепитав він, ледь не поперхнувшись повітрям. — Який ще гей, Карміло? З чого ти це взагалі взяла? Я ніколи в житті про себе так навіть не думав! Я абсолютно нормальний чоловік, якому подобаються жінки!

Тепер прийшла черга Карміли ошелешено кліпати очима. Вона відступила на крок, знову оцінююче оглядаючи його.

— Та ладно тобі! — вигукнула вона, емоційно сплеснувши руками. — Валентино, ти найбільше серед усіх, кого я бачила, схожий на гея! Ну або як ти тоді поясниш, чому ти настільки доглянутий?! Подивися на себе і подивися на них!

Вона різко ткнула пальцем униз, указуючи на задній двір, де Коля якраз щось голосно кричав китайцю, якого він називав Вейном.

— Он Коля — бігає в майці, весь у шрамах, капцях, пахне армійським потом! Он китаєць Вейн — зосереджений, дикий, звичайний хлопець! А ти? У тебе парфуми коштують дорожче за мій капелюшок, волосся лежить волосинка до волосинки, шкіра ідеальна, ще й кімнату обвішав червоним оксамитом і подушечками! Нормальні хлопці так не роблять!

Валентино швидко повернув собі самовладання. Його губи сіпнулися в легкій, спокійній посмішці, і він поправив комір халата.

— Люба моя, я роблю все це виключно для себе і для власної естетики, — абсолютно спокійно й упевнено заявив він. — Мені подобається бачити в дзеркалі красиву, бездоганну людину. І повертатися в розкішне ліжко — це теж моя особиста примха, а не спроба справити враження на якихось там хлопців. Краса належить усім, Карміло, і я просто вмію нею користуватися.

Карміла єхидно примружилася, оцінивши його залізну логіку, але вирішила підколоти далі:

— Ой, ну прямо експерт із краси та задоволень. Якщо ти такий розумний і так добре знаєшся на розкоші, комфорті й чоловічих потребах — відкрий бордель в академії. А що? Будеш керувати красою офіційно.

Вона чекала, що Валентино обуриться або образиться, але ефект виявився абсолютно протилежним. Хлопець раптово замовк, його очі заблищали, а на обличчі з'явився вираз глибокої задуми.

— А знаєш... — повільно протягнув Валентино, і його голос став хижим, суто бізнесовим. — Це звучить навіть як непогана ідея. Ні, серйозно, Карміло, це просто геніально!

Тепер уже Карміла ошарашилася від такої реакції:

— Ти це зараз серйозно? Я ж пожартувала!

— А в кожному жарті є доля правди, — Валентино почав активно ходити балконом, прораховуючи все на ходу. — Подумай сама. Тут, у Золотому Класі, навчатимуться найвпливовіші, найбагатші молоді чоловіки. Всі вони рано чи пізно стикатимуться з колосальним стресом від навчання та інтриг. І всі вони чекатимуть на банальне, якісне розслаблення. Бордель преміум-класу просто на території — це не просто непоганий варіант, на цьому можна заробити немерено грошей! Величезні суми!

Карміла зацікавлено підняла брову, її кримінальна жилка теж дала про себе знати. Вона підійшла ближче.

— Припустимо. Ідея соковита. Але де ти візьмеш робітниць? Ми на закритому острові в академії, де кожен крок контролюється. Хто у тебе там працюватиме, слуги?

Валентино хитро посміхнувся, спершись на перила.

— О, тут мені знову допоможуть сімейні зв'язки. Моя тітонька Анна тримає кілька елітних закритих борделів із юними дівчатами в Європі. Я можу таємно домовитися з нею, і сюди під виглядом покоївок чи персоналу привезуть трійку перевірених дівчат-німфоманок. Вони знають свою справу і триматимуть язик за зубами.

Він на мить замовк, дивлячись у бік головного корпусу академії, який виднівся за деревами.

— До того ж, — додав Валентино, понизивши голос, — в академії точно будуть дівчата з бідніших родин, які ледь оплачують навчання, не мають тут жодних зв'язків і авторитету. Запропонувати їм конфіденційну, дуже високооплачувану роботу під моїм особистим заступництвом... Звучить як ідеальний план. Вони отримають гроші на навчання, а ми — ексклюзивні кадри.

Карміла дивилася на Валентино з сумішшю шоку та щирого захвату. Вона зрозуміла, що цей хлопець у шовковому халаті набагато небезпечніший і практичніший, ніж здавалося на перший погляд.

— Де Кларк... — прошепотіла вона, і на її губах розцвіла хижа посмішка злодійки драми. — Ти справді не гей. Ти просто справжній, витончений сутенер з аристократичними манерами. І мені це біса подобається. Візьмеш мене в долю?

Минуло кілька місяців. Осінь повністю вступила у свої права, забарвивши ліси навколо маєтку Орлова в багряні та золоті відтінки. Життя в академії вирувало, і бізнес-план Валентино та Карміли не просто зрушив з місця, а розгорнувся з розмахом, якого вони самі не очікували.

Завдяки зв'язкам міс Анни та хитромудрим логістичним схемам Карміли, Валентино зміг таємно привезти на острів уже не один десяток служниць для свого майбутнього закладу. Дівчата прибували під виглядом додаткового технічного персоналу, швачок та помічниць на кухні. Але виникла серйозна, майже катастрофічна проблема — приміщення. Всі офіційні будівлі академії суворо контролювалися, а тримати таку кількість красунь у підвалах чи звичайних кімнатах гуртожитку було неможливо і нерентабельно. Валентино був на межі безсилля, розшукуючи вільну, закриту від зайвих очей локацію.