Трофей із людської війни
Фрагмент із обгорілого зошита. Підпис: “День 5”]Читає Харгрун Пекловодець
Сторінка ледь вціліла — просмалена, змащена кров’ю, але ще жива.
Я розгорнув її обережно, ніби вдихав останній подих страху
День 5.
Ранок — знову обстріли. Міномети й АГС сиплють, мов відьма прокляття.З 7:30 по нас б’ють 120-міліметрові. Близько. Дуже близько.Дрон завис над позицією — мов око мертвого янгола. Чекає. Фіксує.
Близько дев’ятої пройшла група Кума. Виглядали, як тіні — мовчазні, злі.
У нашу СП влучили двічі. 120-мм. Мене не стало... майже.
Перекат — і я вже на новій точці, метрів за 50.
Дихаю пилом і щастям, що ще дихаю.
Повернувся. До того, що залишилось. Шукав Адміна. Він відійшов.
Відкопав автомат, рацію, нічник. Стиснув зуби. Відкотився.
Спробую вийти на своїх.
Перебіг до сусідньої СП — хлопці з 80-ки. Там трохи тихіше,
але криють цілий день. Адміна так і не знайшли...
Я відчув, як чорнило щоденника вібрує — страх залишив на ньому свою печатку.
Він знову вижив. Але щоразу — залишає частину себе під землею.
Цей смертний — не герой. Просто в нього ще не вийшло померти.
А тому — цікавий. Хоч би для статистики.
#807 в Фантастика
#153 в Бойова фантастика
#1533 в Різне
#559 в Гумор
Відредаговано: 21.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
