Увечері мені зателефонував Марк, мій коханий з Києва і сказав, що післязавтра приїде до мене. Я з нетерпінням буду на нього чекати.
Наступного дня Марк приїхав, Люба повела нас гуляти, ми не знаємо міста. Моя подруга прийшла зі своїм хлопцем Микитою. Ми пішли у парк 50 - річчя Перемоги. Тут красиво, ми гуляли, милувалися навколишньою природою і розмовляли.
За літо ми не раз бачилися з Марком, то він у Черкаси приїзжав, то я у Київ, ми з ним уже два роки зустрічаємося. Щось Богдан почав часто до мене приходити, ніби допомагати. Я помічаю, що він на мене дивитться якось по - особливому, хоча знає, що у мене є хлорець, він не раз бачив Марка.
Закінчилися канікули і почалося навчання, одногрупники у мене дружні, в групі 20 людей. Ми з Любою гуляємо після пар і Богдан завжди до нас приєднується, хоча я проти.
Одного разу я виходила після пар сама, адже Люба захворіла і тепер її до кінця тижня не буде.
- Христю, стій!
Мене погукав Богдан, я не обернулася, від догнав мене і став переді мною.
- Христю, я більшке не можу мовчати, я кохаю тебе, закохався, щойно побачив.
- Бодю, я кохаю свого хлопця Марка.
- Подумай, зі мною буде краще. Як мінімум тому, що я тут, поруч, а він у Києві, ти ж не знаєш, що він там робить.
- Я повністю довіряю Маркові.
Я пішла, Богдан за мною не пішов, я цьому рада.
Відредаговано: 04.05.2023