Поцілунок це не завжди найкращий вихід з ситуації

Макс

Я відкрив двері і одразу помітив, що Аліса сидить на ліжку вся в сльозах. Чесно кажучи, не очікував побачити подібне. 

Прикрив за собою двері, підійшов до неї, став перед нею на коліна і обійняв за плечі. Не знав, що саме трапилось, але відчував, що не маю зараз її розпитувати. 

— Алісо, — прошепотів я. — Я можу тобі допомогти? — додав трохи згодом. 

— Я... Максе, він забере її, — тихо сказала вона, уткнувшись носом мені в плече. — Він сказав, що я проститутка... Він...

— Що за ідіотизм? Хто сказав? — всередині все почало закипати.

Хто міг сказати такі слова Алісі? Вона ж буквально найсвітліша людина з усіх, кого я знаю. 

— Він забере мою донечку, — схлипнула Аліса. 

— Твій колишній? — нарешті пазл почав складатись. — Він не зможе забрати твою дитину. Ти хіба писала його батьком? Та й взагалі, ви ж не одружені і не були, хіба ні? Я дивився твій фейсбук. 

— Він розповість батькам... Якщо я не почну знов зустрічатись з ним. Я домовилась про зустріч, щоб поговорити, але...

— Ти ще й про зустріч домовилась? — перепитав я. — Хоча, може воно й на краще, — в голові зʼявився план. — Зустріч... Підемо разом і покажемо твоєму колишньому, що він тобі не потрібен, і що ти його не боїшся. Точніше, — я взяв її за руку. — Ми не боїмся. Зіграємо пару. 

— Пару? — перепитала Аліса.

— Так, — я кивнув. — Хоча, можливо, Діма буде проти. 

— Я не хочу, щоб він дізнався про це, — різко випалила вона. 

— Думаєш, він все ж буде проти? — запитав, і сам же продовжив. — Хоча так, цей буде. 

— Я не хочу ризикувати... Мені треба вирішити це питання раз і назавжди, Максе... — її голос тремтів.

Аліса була зовсім несхожа на себе. Сьогодні вона здалась мені мало не хришталевою... І вона була на волосинці від того, щоб розбитись. Але я не міг цього допустити. Аліса надто дорога мені. 

— А Діма... Діма, здається, сильно образився на мене... Я не знаю, як він відреагує, він такий непередбачуваний... 

Я зітхнув. 

Аліса, схоже, ще не розуміла, що подобається Дімі. І я б мав радіти, бо ж так у мене самого буде більше шансів, але... Чомусь я почувався якось неправильно. 

Ми з Дімою не були друзями чи щось подібне. Навпаки, ми типу ненавиділи одне одного. Хоча, не можу сказати, що я прямо ненавидів його, однак і не радів, що ми всі потрапили в таку от двозначну ситуацію. 

— Вважаєш, я маю сказати?... — вона подивилась на мене. — Але я не хочу...

— Я вже казав, ти не маєш робити те, що не хочеш, — я провів кінчиками пальців по її щоці, стераючи сльозинку. — Ти маєш йти своїм шляхом. І вестись на провокації колишнього ти теж не повинна. Але зустрітись ми зустрінемось. І вирішимо цю проблему, я тобі обіцяю. 

— То мені не казати? — Аліса продовжувала гіпнотизувати мене своїми заплаканими очима. 

Вона не хотіла брати на себе відповідальність за це рішення. Цікаво, чому... Боялась, що утне Діма? Але вона не з боязких... Чому їй так страшно побачити його реакцію? Можливо, між ними щось сталось? 

— Між вами щось сталось? — запитав я прямо.

— Між ким? — вона подивилась мені в очі.

— Тобою і Дімою, — уточнив я. 

— Ні!... Тобто, так, — вона опустила голову. — Не знаю, він образився ж... На нас. Ні, сказав, що на мене, — таки додала вона, відввевши погляд.

— На тебе? — ця заява мене неабияк здивувала. — За жарт з фото? Але ж це саме я все затіяв...

— Ми дійсно загрались, — вона зітхнула, а потім знов подивилась на мене, але вже більш рішуче. — Але зараз це все не так вже й важливо. Я маю зробити так, щоб Ігор в жодному разі не зʼявився в житті моєї доньки. І заради цього я готова на все. Я хочу захистити її, Максе...

Зараз я побачив в Алісі щось нове... Напевно, це материнський інстинкт? Тепер я був ще більш впевнений у тому, що Аліса — прекрасна мати. І це при тому, що й людина вона цікава, і творча, і хазяйновита. 

Не дивно, що Діма на неї запав. Та я й сам, чого гріха таїти... З Алісою було дуже легко і я б обманув, якби сказав, що не хочу, щоб наші стосунки перейшли на інший, більш серйозний рівень. 

— Захистиш, — я кивнув і зазирнув їй в очі. — Захистимо, я тобі обіцяю. Все буде добре, ось побачиш…

Аліса

Ледве я вранці розплющила очі, то відразу згадала все, що відбувалося вчора, і мені захотілося заснути знову, щоб не думати ні про образу Діми, ні про підступи Ігоря. Чому в моєму житті все завжди так складно? Можливо, це я сама винна, вигадую собі проблеми на рівному місці? Якась інша дівчина і уваги б на все це не звернула, сказала б: "Якось воно буде". А я думаю, переживаю, постійно прокручую в голові різні варіанти майбутнього розвитку подій, згадую минуле і теж картаю себе, що в тій чи іншій ситуації можна було вчинити інакше, і тоді б я уникла пастки, в яку потрапила зараз. 

Ні, треба вставати, тому що, продовжуючи свої роздуми, настільки накручу себе, що впаду в депресію. "А це шкідливо для дитини", — пролунав у голові голос Діми так виразно, немовби він стояв поруч із моїм ліжком.