31 жовтня

Memento mory

Ось яка вона – смерть.

Моменти мого нікчемного життя пролітали, ніби я знову все заново проживаю.  В них була особливість – це були ті рідкісні епізоди, коли я по справжньому відчувала себе щасливо. Я спостерігала за плавними і майстерними рухами бабусі, коли вона ліпила вареники з вишньою. Бачила перший зліплений сніговик, коли зима ще була по-справжньому  люта, а сніг міг накривати з головою. А зразу за цим, перший спуск на санах, коли страх відсутній і є лише сама жага до пригод. Моя маленька версія обіймала пухнастого котика, і ця усмішка ніяк не могла зійти з обличчя.

Крізь миготіння моментів мого життя, я побачила людину, яку давно вже не бачила – мама. Хоча її образ кожен день жив в моїй голові, але зараз це відчувалося зовсім по-іншому. Я знову була там, поруч із нею, обіймала її. Ніби все, що сталося, було сном, а зараз це реальність.

Потім не було ні якого світла в кінці тунелю, ні непереможної смерті з косою. Нічого з того, що нам завжди казали.

Нічого не було, лиш сама пустка , яка поглинала все навкруги ніби кровожерливий звір.

У такі моменти  чекаєш страху чи злості, а є лиш Ніщо. Темрява вже простягнула  свої руки всюди, не даючи малому промінчику надії проскочити.

Тут було затишно( Як не дивно) .За межами цієї порожнечі була лиш ненависть і біль, яка настільки пустила корені в той світ, що не можливо було викорінити.

А тут не було нічого. Лиш спокій і темрява.

Мені тут подобалося.

Як в одну мить наче невідома сила витягувала мене з цього спокійного місця. Я відчайдушно опиралася, чіпляючись за невидимі нитки, але було вже запізно. Гучні звуки повідомили, що я ввірвалася у світ сповненого хаосу, не підвладному ніяким законам. Повернувшись, я відчула, як у мені закипає дикий, всепожираючий гнів. Тільки ось на кого, чи то на себе, чи то на чоловіка який реготав над тілами трьох дівчат, чи хлопця який ридав над однією з них. Наймолодшою, молодою, непізнаною ще цей жахливий світ. Вона була прекрасна, навіть тоді коли була на межі життя і смерті.

На противагу їй, лежала я - кістлява, зморена сама собою.