Епілог. Легенда, що більше не мовчить.

Світ вдихнув полегшено, але не так, як після бурі. Це був довгий, тихий подих, бо тепер Коло мало новий центр — Евказарію, дівчину, що відмовилася від людської сутності, але залишилася серцем всього живого і неживого одночасно.

Тріксіліон змінився. Він більше не був механізмом, який тримав світ за рахунок страху і жертв. Тепер він говорив через Евказарію, через її вибір, через її волю. Його голос став голосом балансу, який не потребує примусу, а лише присутності. Три Змії відчули це відразу: більше не прагнули влади, а навчилися співпрацювати з людською свідомістю, дозволяючи світові пам’ятати без страху; прийняли ритм життя і смерті як партнерство, а не покарання; навчилися чекати, а не знищувати, бо тепер хтось здатен вибирати з усіх можливостей.

Світ навколо також змінювався: ріки текли спокійніше, ліси виростали густіше, і навіть міста відчували, що їхня доля вже не вирішується одними лише силами божественними чи магічними. Люди почали помічати знаки нової легенди: старі притчі, що говорили про Коло, більше не були мовчазними.

Тепер вони розповідали історію Евказарії: дівчини, що відмовилася від свого імені і своєї людяності, щоб стати точкою, що утримує баланс світу. Легенда ожила в серцях людей, у голосах співців, у дитячих казках, що шепотіли про хоробрість і відповідальність. І хоча Евказарія більше не була людиною, її присутність відчувалася всюди. Коло стало живим, розумним і слухняним, бо тепер воно мало того, хто розуміє, що баланс — це не страх, а любов і відповідальність одночасно.

Світ врятований, Тріксіліон більше не мовчить, а говорить через легенду, через Евказарію. Історія, яка колись була таємницею трьох Змій, тепер належить усім. Легенда жива, бо ті, хто слухає, пам’ятають: ціна рівноваги — це не лише жертва, а вибір залишатися серцем світу.