Треба мислити позитивно

- Знаю я цю кляузницю. І до речі - вона не за вас голосувала, Вольфе Володимировичу.

- Так от зроби так, щоб іншим разом голосувала правильно. І та сусідка, на яку вона скаржиться - теж. Хочеш бути політиком нової хвилі, новим обличчям і все таке? Хочеш. Інакше чим іншим би зайнявся. А не терпів би мене за ці мізерні копійки. Перше завдання - заплямити політичних супротивників. Відпиши їй, що перевірку розпочато. Ще не все ясно, але уже відомо, що забруднені сходи - то справа попередників, які… Сам вигадай, що вони там наробили, ті бариги. 

- Ясно. 

- Шо тобі ясно?  - загарчав шеф. - Тільки провали місію, кісток не збереш. Ти нове обличчя. Молоде, симпатичне. Вона - стара невдоволена баба. Вони обидві точніше. Налагоджуєш особисті стосунки з обома. Водиш на каву, приходиш на чай. Слухаєш про онуків, роздивляєшся альбоми. Вихваляєш серветки на кріслах і подушках. Добиваєшся повного задоволення. Звітуєш. 

- Все мені ясно - приречено сказало молоде обличчя й надія майбутнього. Бо в одної з відьом ні мережива, ні бажання ділитися  з Кирилом своїм чаєм точно не було. І навряд буде. А онука була, і їй ця відьма заборонила з ним зустрічатись. Але робота є робота. Тяжко в навчанні, й усе таке. Треба мислити позитивно.

Кирило поклав у кишеню піджака посвідчення помічника депутата,  щоб його можна було легко дістати, і вирушив за тортиком для першого знайомства. Пенсіонерки ж люблять тортики? А пенсія у них маленька, вони їх собі дозволити не можуть.

Але напівдорозі до фірмової кондитерської політик-початківець підвис, як комп'ютер в  класі його  школи, що була аж на лівому березі й не належала до елітарних. І навіть було потягся почухати потилицю,  бо найулюбленіші торти пенсіонерок випускали політичні противники шефа.

Але й чухати потилицю не можна. Він киянин, а не якесь неасфальтоване село. Ще хтось подумає, що у нього воші, як у безхатька.Колись в їх клас після канікул заніс тих комах  хтось з учнів, що їздив до баби в село. Мати  Кирила тоді звеліла перукареві побрити  синочка налисо. Щоб не пристала ота пошесть. А він уже майже відростив тоді чуба нормальної довжини. Це стало основою світоглядної прірви між ним,  матір’ю і пенсіонерами взагалі. Через ретроградні  застарілі підходи.  Особливо коли так підходили до усунення неприємностей, які ще навіть не сталися.

Кирило все ж знайшов вихід - купив цукерки політичного противника свого шефа, а потім красивий подарунковий кульок. І примостився на краєчку найближчого пісочника, заходившись розгортати цукерки й кидати їх у кульок з написом милій бабусі, щоб підлизатися до старої відьми.

От тільки політик він був геть недосвідчений. І пакета на обгортки не купив, тому складав їх під ноги так,  щоб фантики не одразу було видно. А потім сподівався технічно втекти, бо то був би зашквар, якби молоде обличчя засмічувало дитячий пісочник, ще й обгортками від продукції політичних опонентів. Йому б точно приписали провокацію. І опоненти б набрали плюсиків, а він - звіздюлів від шефа.

Понадіявшись, що потім складе обгортки в кульок від рідної для цукерок упаковки, Кирило гарячково розгортав шоколадні пірамідки й циліндрики, згорбившись над пакетами, неначе  бездомний собака,  що десь намутив м’ясну кістку й спішить догризти, поки не побачили й не відібрали. Залишалося розгорнути зовсім мало, коли  тоненький голосок пролунав десь збоку, вгвинтившись в мозок, як куля досвідченого кілера.  

- Від цукерок зуби псуються. Ви нащо обгортки на землю кидаєте? Бабуся каже, що то свинство, і так роблять одні понаїхали.

Кирило ще більше згорбився і повернув голову в напрямі голосу. Побачивши хлопчика, якого не завадило б вмити й почистити, він трохи заспокоївся. 

- Хочеш, я дам тобі смачну цукерку, а ти візьмеш фантики й будеш ними гратися? - демократично і впевнено спитав він, уявивши себе на зібранні виборців. Ніби він робить пропозицію, всім вигідну й приємну.

Але скептична і якась занадто зубата посмішка дитини спустила Костянтина з небес на землю.

- От я зараз тривожну кнопку натисну. - зловісно сказав малюк. - Бабуся звеліла не баритися, якщо чужі привітні дядьки пропонуватимуть канхвети. Ти б ще на машині запропонував покататися. Знаєш, що потім роблять з дітьми, які згоджуються? 

- Ну знаю - признався Кирило і відчув мороз поза шкірою від того знання.

- Може скажеш? А то бабуся не хоче. Каже - кошмари снитимуться.