Неприкрита погроза

Чоловік з гарно тренованим тілом в сірому костюмі, з дуже чесним обличчям і відкритою посмішкою, яка викликала довіру у всіх, кому він посміхався, потер перенісся. 

Зранку на столі невідомо як опинилася ця неприкрита погроза. От же ж відьми ці писаки, щоб їх розірвало.

Молодий хлопець в сірому костюмі, тільки набагато гіршої якості, чемно дивився на шефа. Йому шеф не посміхався. Не вистачало на помічника, якого взяв у відповідь на одну послугу, витрачати посмішки й харизму.

- От що я тобі скажу, Кирило і Мефодій. - інтелігентно підколов він помічника. - Тут одна скандальна баба пише скарги під виглядом запитів. Ми не можемо не відповідати, це незаконно. І не можемо сердити пенсіонерів. Особливо пенсіонерок. Бо це наш  найнадійніший електорат.

Юнак в м’ятому костюмі хотів відповісти, але шеф миттєво виставив руку долонею вперед.

- Я знаю твої ідеї про те, що треба залучати молодих. Біда в тому, що молодь охоче ходить на мітинги. Але майже не ходить голосувати в день виборів. І тому у нас немає виходу. Треба берегти тих, хто довірив нам порядок на районі. Ясно?

- Ясно. - дуже рівним і терплячим голосом сказав помічник, вчергове впевнившись, що його шеф зовсім не такий простий, як здалося в перший робочий день. 

І його напівблатний сленг - то не насліддя сирітського дитинства, а плід упертих занять з доцентом-філологом. Щоб бути ближче до народу. 

А насправді Вовкулака В.В., депутат, понаїхало й шеф-тиран, мав дві вищі освіти й добре знав макроекономіку. Він подобався виборцям, бо не займався махінаціями з забудовами. Хоч щиро про це жалкував і мав надію, що на другий строк добереться й до цього шматка. 

А поки що шановний обранець завойовував авторитет і плюсики в карму.  І уже з того, що не бере хабарів, бо ніхто не платить,  мав репутаційну вигоду. Ну а коли понесуть, то буде вигода й від хабарів. 

Треба мислити позитивно. Гроші, вкладені у виборчу кампанію, все одно відіб’ються. Але зараз тільки перше півріччя. Борзіти не можна.

Ні, Кирило не читав думки шефа, просто той стільки раз це повторював, що помічник все вивчив напам’ять.

- Про що задумався? Чи ти вже навчився спати стоячи? Я тебе попереджав, що робота помічника - зовсім не просиджування штанів, га питаю?

- Попереджали, шефе. Я все пам’ятаю і готовий, навіть дуже хочу уже приступити до живої справи. - збадьорився помічник.

Він уже уявив збір коштів з незаконних яток - на озеленення чи на ще щось дуже потрібне і не дуже підзвітне.

- Буде тобі живе діло. Читай. -  шеф показав на звернення виборчині. 

Костянтин узяв, вчитався, побачив підпис і мало не лопнув від злості. І тут вона! Дотяглася і зі свого пансіону. От хто справжня відьма. Ця карга недавно щось наплела онуці, і та відмовила Костику від дому. Формально й офіційно - поки він не навчиться поважати старість і її бабусю.

А він світу не бачить без своєї Ганни. Хоч з мосту в воду.