Дякуй, що відро не пусте

Вагон метро зранку нагадує філіал пекла. Те коло, де кожної миті треба прокидатися, бо спізнюєшся на роботу, а шеф - справжній звір. Коли тебе взяли помічником, треба робити, що кажуть, і вчитися, а не спати на ходу. Кінець світу на цій роботі - кожен день, а в кінці кварталу - то кінець всесвіту...

Під ці напівсонні роздуми Кирило гортав інструкцію з прав і обов’язків депутата райради. Й хоча там не було ні чортів, ні звабних грішниць, ні навіть банальних відьом на мітлах,  на одній сторінці  знаходилося більше підтверджень існування янголів і перевертнів у людській подобі, ніж в сотні передач про те, чого наука не може пояснити.

Бо жива людина не може зробити того, що тут написано, і не прибити кожного другого відвідувача, не взяти хабаря в кожного третього або … Словом або депутати не люди, або інструкцію треба редагувати.

Але йому сказали просто вивчити її напам’ять  і не робити ні на півслова більше, ніж там написано.

Більше? 

В шефа раптом почуття гумору прорізалося.  Сказонув же таке.

Його бос справжній монстр, от він точно ні на копійку більше не зробить, ніж треба. І занадто добре думає про нового помічника. А той і менше не може, не те що більше. Навіть запам’ятати.

Якщо дуже хочеться спати, то заснеш де завгодно. Тим більше в метро. Тепло, заколисує. Всі  їдуть на роботу і або сплять навстоячки, або втикають у смарти.

Тебе везуть, ти їдеш. Хоч спи, хоч ні. Немає виходу - так раніше було в метро написано. Це було депресивно. І тепер оптимістично написано Немає входу. При цьому люди кожного дня входять і виходять з метро…

- Хлопче, прокинься.

- Га, шо?

- Поїзд далі не йде. Звільніть, будь ласка, вагони.

Він бачить жінку з чіпким очима й дитячим відерцем із землею, в землю вткнуто дитячий пластиковий совочок.

- Дякую.  Якби не ви, запізнився б на роботу - ввічливо промовляє засоня, дивлячись у невеликі й зовсім не привітні очі.

А тітонька дивиться на невиспаного хлопця і згадує його тітку, яка просила приглянути за невдахою. Наче до цього не було за ким приглядати. Якщо руки вже зовсім опускаються, зміна обстановки допоможе розв'язати ваші проблеми, як той казав.  Відмінна порада, тож подруга непривітної пенсіонерки так і зробила - змінила обстановку радикально - померла. А ви тут без неї розбирайтесь. Сумно, але з цього моменту історія лише починається.

Тим часом пенсіонерка вийшла, мазнувши відром по ногах дівчини з риб’ячим поглядом.

Дівчина відкрила рота, щоб гарненько обкласти стару відьму, але вчасно його закрила, роздивившись, хто перед нею.

- І дякуй, що відро не пусте. - сказала жіночка.

Саме за таке Кирило терпіти не міг пенсіонерів. От чого пхатися в годину пік у метро? Просто тому, що платити не треба і безсоння? Можна ж почекати, поки усі роз’їдуться у справах. Так ні. Треба створювати натовп і конфліктні ситуації.

Хоча якби вона його не розбудила…

Голова гуде. Не можна спати сидячи.  

А пенсія нарошне тут їздить, негатив зливає на людей.

До речі тітка в такому ж відерці носила землю для своїх кактусів і орхідей. 

Та вони, мабуть, і ровесниці з цією.

І ще одну їхню ровесницю знав, ото вже справжня відьма. Все зруйнувала, всім дозолила, посварила з його Ганною і втекла в санаторій.

Карга, як вона є.