Глава 44 Двобій

За час усієї подорожі, вперше серце Вітра здавалося на мить зупинилась й вже за кілька секунд калатало неначе скажене. Він не чув криків Сашка, а можливо то шолом Курта завадив їм вирватись назовні. Вітер уявив, що саме відчув Олександр потрапивши до цупких пазурів Гарпії. Божевільний політ й нерозуміння того, що сталося. Від цього відчуття хотілося кричати, бігти, лишень куди.

Пронизливий крик знову розірвав тишу. Донісся він звідтіль, куди потвора віднесла Курта й капітан щиро сподівався, що Сашкові залишили життя до часу лишивши чекати у якійсь лісовій ямі. Крик пролунав знов й тепер здавався куди ближчим. Вітер зібравшись з силами, заборонив бентежним думкам нищити його свідомість та з усіх ніг побіг до цегляних руїн. 

Жадібно дихаючи, Вітер притулився спиною до стіни й обережно визирнув, поглянувши на місце де стояв хвилиною раніше. За мить над нещодавнім місцем перебування Вітра промайнула велетенська, крилата тінь. Гарпія кружляла над землею й в неприродно яскравому світлі штучної повні виглядала по-справжньому химерно.

Капітан зачаївся, готуючи зброю до майбутнього бою. З останньої зустрічі з Гарпією він на усе життя запам'ятав влучний постріл, що приземлив страшну крилату жінку. Того дня Вітрові дивом вдалося поцілити в кабель, що тягнувся від потилиці й примикав до точки з'єднання, котра відповідала за нейронів зв'язки. Втім наразі, дивне відчуття підказувало колишньому пілоту, що цього разу постріл на вдачу навряд зупинить Гарпію.

Пронизливий крик пролунав над руїнами й велетенська тінь промайнула над головою Вітра. У цю мить капітан згадав слова Курта щодо підствольного гранатомета з якого Сашко із запізненням хотів поцілити у біотеха. Не можна було марнувати нагоди, тож Вітер споглядаючи на величну постать, яка повільно спускалася до землі, квапливо увімкнув функцію «подвійного пострілу». Відтепер підствольний гранатомет капітана мав надіслати до цілі одразу два заряди, що за умови влучання збільшувало шанси на успіх.

Крилата жінка повільно, неначе темний янгол, вертикально спустилася до землі й завмерла, уважно роздивляючись по сторонах. Вітер приготував зброю та ледь помітно визирнув з-за укриття. Здавалося руїни добре ховали постать капітана від зайвих очей, втім для погляду Гарпії тутешні стіни не являли собою перешкоди. 

Жінка миттєво відреагувала на рух і вже наступної секунди її глибокі, чорні очі своїм жахливим поглядом вп'ялися у тіло капітана. Навряд Гарпія могла відчувати те саме на що була спроможна людина, проте Вітрові здавалося, ніби вона добре запам'ятала його з моменту їх останньої зустрічі. 

Насправді ж крилата жінка, як власне й Кіберчорт, Мінер та пара дивних потерчат хоча і були машинерією, але вкрай різнилися від роботів, що здебільшого керувалися лише вказівками операторів. 

Так, уся страшна ватага також підпорядковувалася своїм господарям, втім мала змогу цілком й повністю взаємодіяти, як між собою, так і з рештою навколишнього світу. Навчатися та робити власні спостереження, висновки й при цьому беззаперечно виконувати накази оператора. Штучний інтелект, який напрочуд подібний до справжнього, ось що крім колоритної зовнішності прагнули закласти у свої творіння геніальні науковці.

Вітер зважився й вистрибнувши з укриття, навів приціл здійснивши свій постріл. Яскравий спалах та звук вибуху прокотився штучною ніччю. Гарпія видала протяжний крик, який повністю не зміг пригнітити навіть високотехнологічний шолом Вітра. Якби капітан не усвідомлював, що перед ним бездоганна механічна версія міфічної істоти, міг заприсягтися - вона кричить так, ніби відчуває справжній біль.

Жінка з довгим чорним волоссям схилила голову, а потім повільно здійняла очі до Вітра. Її лівим крилом мерехтіли блискавки, спалахуючи на тлі чорної кіптяви. Йому знову вдалося поцілити в неї. Так, не в польоті, як тоді й критичних уражень Гарпія схоже також уникнула, втім здатність літати було втрачено.

Гарпія закинула правицю за плече, й за кілька секунд величні крила впали додолу. Вітер поспіхом змінив свою зброю та навівши приціл «Медузи» здійснив постріл. Здавалося, що зараз усе відбулося значно швидше ніж раніше. Повітря всоталось за лічені секунди й вже наступною миті відкинуло Гарпію до іншого краю дороги. 

Жінка з гуркотом впала на ґрунтовну дорогу й падіння це, враховуючи габарити темноволосої діви здалося капітанові не менш величним, ніж вона сама. Судячи із гучного звуку, приземлення виявилося доволі важким, але Вітер добре розумів - цього замало.

Подібного ураження з головою вистачило, щоб вгамувати екіпірованого шоломом та бронежилетом спецпризначення, але не Гарпію. Допоки кабель, що з'єднував тіло з вмонтованим блоком керування залишався неушкодженим, сподіватися вимкнути бойову машину годі було й чекати. 

Вітер не міг знати, що близький до цілі, адже відкинувши крила, жінка відкрила доступ до заповітного шлейфу. Доктор Харт поспішав, аби встигнути протестувати свій винахід на зухвалих гостях з поверхні, через що знехтував встановленням захисного «рукава». 

Капітан вдруге натиснув курок й враз оторопів. Зброя не відповідала, змушуючи Вітра квапливо повторити спроби. Помилки бути не могло - «Медуза» являла собою надпотужну зброю, через що мала обмежену кількість пострілів й на противагу звичайній стрілецькій зброї потребувала особливої, складної процедури перезаряджання.

Вітер швидко відкинув зброю, перехопивши «Віверну» та навів приціл у бік ворога. Гарпія стрепенулась й миттєво здійнялася на ноги. У темних очах її блукала пітьма, а гак, що прикрашав руку, лиховісно зблиснув в місячному сяйві. Капітан не вагаючись натиснув пуск, й сподіваючись уникнути випадкового рикошету, почав рясно вкривати Гарпію зливою куль. Жінка миттєво закрила обличчя руками, а нічну тишу сколихнули звуки влучання. Броня Гарпії бриніла, аж поки капітан не спорожнив увесь магазин.

Вітер уважно дивився на жінку, що повільно опустила руки, відкривши світові нещодавно приховане від пострілів лице. На правій щоці Гарпії закарбувалась смуга штучної крові - схоже одна з випадкових куль таки ковзнула обличчям. На броні залишилися чималі вм'ятини, але з кожною наступною секундою Вітер розумів, що ворог попри навалу куль витримав удар.