Глава 41 1801

Курт враз прийшов до тями, й швидко поглянув у бік, який стріляв Вітер. Дивовижі продовжувалися, адже купа брухту заворушилася, починаючи осипатися.

— За стійку! — закричав Вітер, видавши іще одну чергу та навприсядки задкуючи до укриття.

Сашко не зводячи погляду з брухту, прискорено рушив до стійки та вже за мить перейшов на біг. Ілюзії в його свідомості остаточно розвіялися, повернувши Курта до важкої реальності. Поруч завалів, неначе виростаючи з-під купи залізяччя, виник піхотний робот, невідомої Куртові модифікації. В правиці біотех тримав важкий кулемет, що Сашко заледве підняв би обома руками.

Гучна черга, котру видала зброя Мінера змусила Курта перестрибнути через сусідню із Вітром стійку. Зважаючи на металеві стіни рівнів, випадкова куля, зрикошетивши могла легко дістатися будь-куди, що безумовну грало на користь біотеха.

— Потрібно відступати до ліфта! Мерщій! — закричав Вітер пригинаючись від граду куль, що трощив укриття.

Курт ризикнув й на долю секунди визирнув з-за стійки. Мінер практично миттєво відреагував на рух, спрямовуючи наступну чергу у бік Сашка. Впавши на підлогу, Олександр заледве уникнув кулі та попри все спромігся помітити, що робот встиг просунутись ближче до укриття в якому зачаїлись друзі.

Черги з пострілів майже не стихали, але якоїсь миті у повітрі запала тиша й почулося, як на підлогу впала коробка з набоями, що під'єднувалася до кулемета. Мінер вправно замінив магазин, втім капітан, який швидко усвідомив причину раптової паузи все ж таки встиг послати у бік бойової машини довгу чергу. 

У вухах Курта почувся безперервний лязкіт - схоже Вітер такі дістався своєї мети, втім чи завдали постріли суттєвих уражень біотеху відомо не було. За секунду повітря знову розірвав гуркіт куль, що нищили рецепцію, змушуючи її метал безпорадно дзвеніти.

— Стрілецька зброя його не візьме! Відходь до ліфта, я спробую затримати! — кричав у бік Курта Вітер і голос його майже тонув поміж гуркоту.

— Зараз скінчиться магазин! — випалив Сашко, пригадавши модифікацію зброї ворога.

— Що?! — здавалося капітан ледь чув побратима.

— Набої! Вони закінчаться і тоді… — Курт швидко відкріпив «Медузу» й здається Вітер зрозумів його задум, хапаючись за свою.

Секунди здавалися вічністю, натомість Курт чув, як до пострілів доєдналися нові звуки, що сповіщали про важкі кроки робота. Мінер поволі наближався до укриття, аж раптом зупинився. Кулемет замовк, а посеред тиші пролунав звук від'єднання магазину. Залізна коробка впала додолу спрацював, як заклик до дії.

— Зараз! — вигукнув Курт у мить, коли визирнув з-за зрешеченої стійки.

Вітер також вистрибнув з укриття й наразі тишу сколихнули нові звуки, що сповіщали щодо перезарядження зброї. «Медуза» жадібно всотувала у себе повітря, готуючись до пострілу. Натомість правиця Мінера вже зірвала із широкого навісного поясу чергову коробку з набоями, під'єднуючи її до кулемета.

Палець Сашка натиснув курок в мить, коли Вітер зробив те саме. Пронизливий лязкіт сповістив біотеха щодо готовності кулемета й металокерамічний палець Мінера також натиснув курок.

Курт затамувавши подих споглядав, як працює «Медуза». Енергетична хвиля, яка утворила напівсферу рушила вперед, поєднуючись із пострілом Вітра. Як й у випадку з «Зорями», час на лічені секунди сповільнився даючи змогу бачити усе, що відбувається до найменших дрібниць. 

Черга з десятків куль, що її випустив Мінер, неслась назустріч друзям. Зустрівшись із силовим полем, набої зупинилися й разом з хвилею миттєво полетіли у бік робота. Прозора сфера охопила Мінера, із силою відкидаючи його до купи брухту. Час повернувся до звичного плину, даючи зрозуміти, наскільки потужно тіло робота відлетіло назад.

— Відходимо! — закричав Вітер задкуючи до ліфта.

Курта своєю чергою неначе заціпило. Він зосереджено споглядав на купу брухту, подумки зважуючи чи ладна бойова машина, підвестись опісля подібного удару. За мить Сашко зрозумів, чому капітан настільки квапився з відступом. У запалій тиші почувся скрегіт залізяччя, а вже наступної секунди, тіло Мінера підвелося з підлоги. На мідно-жовтому корпусі робота проглядалися цятки, що залишили кулі, які повернув своєму власникові енергетичний сплеск від «Медузи». Попри це критичних ушкоджень на тілі Мінера помітно не було.

— Тікай! — висмикнув із задуму Курта голос капітана.

Не чекаючи допоки біотех підніме з підлоги втрачену зброю, Курт швидко побіг до ліфта. Щойно Сашко порівнявся з Вітром, друзі чимдуж гайнули у напрямку рятівної кабіни. Двері відчинилися на диво швидко і вже за мить Курт з капітаном опинилися всередині. Обравши на сенсорі четвірку, Курт затамувавши подих чекав, поки двері зачиняться, але цього не сталося.

— Ліфт заблоковано! Він не хоче повертатись на четвертий рівень! — вигукнув Курт, нервово поглянувши у бік стійок.

— Тисни на шостий! — голосив Вітер, помітивши, що до часу нерухомий робот повернув собі кулемет й перевіривши магазин впевнено рушив до ліфта.

— Кабіна не їде нижче, аніж один рівень! Ти ж знаєш! — емоції Курта рвалися назовні.

— Тисни шостий! — наказав Вітер, готуючи зброю до пострілу.

Сашко квапливо притис вказівний палець до панелі й двері, ніби вагаючись засіпались.

— Ще! — вигукнув капітан, побачивши, як постать Мінера виникає по інший бік від стійок.

Курт з силою вперіщив долонею й здавалося ледь не пустив тріщину і без того пошарпаною сенсорною панеллю. Двері гучно рипнули та врешті зімкнулися.

Мінер звів кулемет й розірвав тишу гучною, великокаліберною чергою. Від несподіванки, Вітер сіпнувся, зачувши, як кулі швидко стукають у них, залишаючи по собі глибокі вм'ятини.

Курт з надією доторкнувся до заповітної цифри, наразі куди обережніше, ніби вмовляв її запрацювати. За мить до того, як Мінер спорожнивши черговий магазин й відкинувши кулемет з шаленою силою вдарив кулаком у бідолашні двері, кабіна все ж таки рушила донизу…