Глава 36 Полігон

Мінер повільно крокував підлогою шостого рівня. Піхотний робот вже давно не підіймався так близько до умовної поверхні, втім обставини змусили очільника Безодні надіслати свою вірну бойову машину, аби вкотре перевірити готовність секторів до візиту непроханих гостей.

Візир неживих очей Мінера добре орієнтувався в навколишній темряві. Металокерамічні стопи вправно оминали міни, що час від часу можна було зустріти мандруючи рівнем. Подекуди виднілися обриси понівечених стільців, що ними колись ряснів гостьовий зал у якому свого часу влаштовували перегляди для шанованих візитерів з поверхні. Щодо самих науковців - їхній пункт спостереження за випробуваннями розміщувався в окремому боксі з обмеженим доступом. 

Мінер на мить зупинився й підвів голову до високої стелі. Залишивши позаду зал для гостей, піхотний робот пройшов вузьким коридором, минувши кілька порожніх кабінетів. Зупинившись поруч наступних металевих дверей, Мінер торкнувся мініатюрного сенсорного екрана та вправно набрав код доступу, аби потрапити до приміщення. Двері відгукнулись й вже за мить зачинилися, сховав постать робота у темному приміщенні. На відміну від більшої частини кабінетів верхніх рівнів - це приміщення завжди перебувало у належному стані, адже таємничий підземний полігон й досі виконував покладені на нього функції.

Потягнувши донизу важіль, Мінер привів у дію генератор й раптові вогники, що почали з'являтися у суцільній темряві, окреслили широку панель керування. На моніторі для спостереження почала з'являтися чітка картинка однієї з випробувальних локацій. Під стелею шостого рівня миготіли штучні зорі, що висвітлювали майданчик, покритий справжнім ґрунтом. Десь далеко височіли імітації дерев, стовбури яких оповивало хитросплетінням неонових трубок, а штучний вітер подекуди, здавалося роздмухував напрочуд реалістичну ілюмінацію у вигляді сірих хмар.

Мінер схилився над панеллю керування і за мить по інший бік екрана почувся звук двигуна й вкритою ґрунтом дорогою, неспішно рушила військова, крита вантажівка старого зразка. Великі, гумові колеса вправно долали шлях й діставшись високого підйому завмерли на місці. 

Зважаючи на площу рівня та власне полігону, наявність схожої техніки мало цілком логічне пояснення, однак для людини, що не мала відношення до роботи комплексу це виглядало геть незвично. Хтозна, можливо подібний транспорт забезпечував переміщення вже готових роботизованих моделей, запчастин, або ж свого часу допомагав у створенні імітації лісової дороги. У будь-якому випадку, контраст між дослідними кабінетами й просторими локаціями на зразок полігону йшов у розріз зі звичайним сприйняттям й зокрема через це робив дану підземну споруду унікальною.

Піхотний робот знову виконав маніпуляцію з панеллю і вантажівка увімкнула задній хід, рушивши у зворотному напрямку. Не гаючи часу, Мінер підняв важіль, змушуючи екран разом із рештою вогнів до часу згаснути.

Залишивши кабінет, піхотний робот закодував двері й слідуючи закладеній до чіпа мапі, продовжив свою подорож рівнем. Діставшись ліфтової кабіни, Мінер дочекався поки дверцята з гуркотом прочиняться й увійшов до середини. Здавалась понівечена часом кабіна заледве справляється з вагою свого пасажира, втім продовжує віддано підіймати його до стін п'ятого рівня.

Залишивши ліфт, Мінер рушив напівтемрявою коридорів. Згідно із задумом - ця локація не мала пасток, що були спрямовані на фізичне ураження, але приховувала у собі дещо не менш небезпечне. Мешканець Безодні вправно долав запланований маршрут, скануючи непомітні звичайному оку візири проєкторів, що свого часу допомагав вмонтовувати до тутешніх стін. Безумовно, Мельфей міг надати команду, аби механізований піхотинець особисто дочекався прибуття гостей й обірвав їхню подорож, що з огляду на останні візити з поверхні доволі затягнулась. Але очільник Безодні хотів перевірити, наскільки вправно його візаві підготували свою чергову групу.

У разі, якщо вони спроможуться дістатись полігону - це свідчитиме про найвищий рівень підготовки, а отже підтвердить те, що поверхня усе ще не відмовилась від серйозних намірів щодо комплексу. В будь-якому випадку, Мельфей вважав, що має безпрограшний варіант, оскільки їх маячки усе одно згаснуть, й змусять іншу сторону протистояння вкотре замислитись чи варто продовжити грати з вогнем, коли зануритись глибше шостого рівня не в змозі найкращі бойові одиниці.

Блукаючи лабіринтами секторів, Мінер ретельно перевіряв наявність усіх прихованих апаратів й коли справу було зроблено, рушив до єдиної з робочих ліфтових кабін.

Четвертий рівень зустрічав Мінера блиманням довгих, білих ламп та черговою низкою заплутаних коридорів. Допоки Курт, що перебував поверхом вище мирно спав, піхотний робот не знав відпочинку, ретельно скануючи металеві стіни. Ногами Мінера на мить ковзнув зелений, їдкий дим, що попередньо супроводжувався шипінням прихованих від очей клапанів. Отруйний газ застиг у повітрі й поволі розчинився поміж стін. Мінер своєю чергою рушив зворотним маршрутом, аби невдовзі спостерігати чергове протистояння Безодні з непроханими гостями…