Глава 26 Басейн

Курт обережно підійшов до ліфтових дверей, уважним поглядом окинувши від'єднаний напарником кабель. На одному з кінців товстого дроту можна було чітко помітити навершя, що нагадувало лещата пасатижів. «Хвіст» небезпечного змія своєю чергою заховався десь у стіні. Помилки бути не могло - хтось свідомо підвів струм до металевої перепони.

— Що за чортівня?! — в голос лаявся Курт.

— Чортівня ще не почалася, — задумливо відповів Вітер.

Чекати на прибуття ліфта довелося напрочуд довго. Щось по той бік щільних дверей загуркотіло, враз замовкло й знов донесло до вух друзів звук подібний на роботу підіймального механізму. Складалося враження, ніби старовина автівка на бензиновому двигуні намагається марно завестись, відгукнувшись на поклик ключа запалення. Зрештою все затихло.

— Здох бобик! — констатував Олександр, присівши навпочіпки. 

Вітер зітхнув сідаючи поруч з Куртом. Єдиною альтернативою для потрапляння на другий рівень були гвинтові сходи, що згідно з вказівками комунікатора перебували більш ніж в аварійному стані й були категорично не придатні для використання. Капітан раптово пригадав відсутність прольотів й жахливу деформацію загальної конструкції, що бачив за часів минулої подорожі до Безодні. 

— Зачекайте… Ми самі його знеструмили! — раптово мовив Вітер, зауважив ще один, замаскований під розкиданим навколо перепони ганчір'я, дріт.

Курт зняв шолом і закліпав, аби дати перепочинок очам, які вже кілька годин поспіль дивились на світ крізь вмонтований до «Мари» прилад нічного бачення. 

Намагатися розгледіти у суцільній темряві місце на яке хвилиною раніше споглядав капітан, виявилося марною справою, тож струснувши головою, Сашко знову сховав обличчя під шоломом.

— Це «розумна» пастка, — розмірковуючи в голос мовив Вітер. — Якщо не вб'є, то все одно не пропустить.

— Зрозумілою мовою, будь ласка, — попросив Курт.

— Все просто! Двигун живиться від загальної мережі, але хтось вирішив використати їжака у якості додаткового провідника. Вони пустили струм в обхід прямого живлення. Не прибереш дріт - отримаєш смертельний розряд. Як допетрати від'єднати - розірвеш ланцюг й сам знеструмиш кабіну! — з інтонацією науковця, котрий щойно зробив геніальне відкриття мовив Вітер.

— Хто «вони»?! — у нерозумінні перепитав Курт.

Вітер на кілька секунд замовк.

— Необхідно знову під'єднати кабель, — врешті продовжив капітан й голос його наразі знову повернувся у звичне, спокійне річище.

Цього разу взятись за небезпечну справу вирішив Курт. Притуливши зброю до стіни й знявши військовий рюкзак, Сашко вправно змінив рукавички й приготувався до майбутнього дійства.

— Будьте вкрай обережні, пане Курт! Пам'ятайте, що поганий електрик знає в обличчя всіх архангелів! — зауважив Вітер.

— Чув про таке, — пробуркотів до себе Курт й обережно взяв до рук дріт.

За кілька секунд справу було зроблено.

— Перевіримо? — мовив Сашко, знімаючи рукавиці й повернувши рюкзак та зброю на їхнє місце. 

Вітер увімкнув клавішу виклику, зауваживши, як перепоною на мить гайнув електронний розряд. По інший бік дверей знову почувся скрегіт, втім цього разу він здався Курту більш обнадійливим.

— Ви казали щось про технічний басейн? — поцікавився Олександр, схиливши голову на бік та гіпнотизуючи двері ліфта. — Мова про охолоджувальний резервував?

— Не зовсім, — розпочав Вітер. — Згідно з плануванням комплексу - це басейн для випробування дрібних винаходів, що ладні курсувати водоймами.

За кілька хвилин, які ліфт «вагався» чи врешті прочинити двері, впустивши до кабіни пасажирів, Вітер спромігся поверхнево розповісти Курту щодо відмінностей другого рівня.

Зі слів капітана випливало, що більша частина майбутньої локації закрита для пересування. Для теренів другого рівня вибух також не минув безслідно й залишив по собі в рази більші руйнації. Завдяки відремонтованому ліфту, друзі мали потрапити до колишньої тестувальної зали та перетнувши її дістатися виходу на інший поверх. 

— То досліджувати там не має чого? Такий собі коридор для подальшого занурення? — запитально підсумував Курт.

— Майже, — відповів напарник. — Маємо перетнути залу для тестування й рушати далі. Я гадаю, що рівень порожній, красти там немає чого, тож мародери зазвичай використовують його, як точку перетину. Втім, пильність не скасовується. 

Курт раптово вирівняв спину почувши звук кабіни, яка наближалася й товариші приготували зброю на випадок зустрічі з непроханими гостями. Проте двері, що прочинились не відкрили очам друзів нічого, крім темної кабіни. Увійшов всередину, капітан доволі швидко знайшов на потрісканій сенсорній панелі необхідну клавішу. За кілька секунд двері зачинились й ліфт рушив донизу.

— Дивно, — мовив Курт роздивляючись панель, — Це вже другий ліфт з єдиною вцілілою клавішею.

— Й завжди прямує лише до наступного поверху, — додав Вітер.

За короткою розмовою, Курт не зчувся, як кабіна зупинилась й двері з гуркотом прочинились, завмерши на місці.

Червоні промені взялися до роботи, почавши сканувати навколишній простір. Найперше, що помітив Курт - це дивна поведінка окулярів нічного бачення. Наразі зображення потроху втрачало свою якість, перетворюючись на тьмяну картинку.

— У приміщенні є освітлення, — не опускаючи зброї мовив Вітер, продовжуючи встановлювати контроль над периметром.

Курт швидким рухом вимкнув «режим темряви» й поглянув на світ очима без фільтрів. Під неприродно високою стелею розмістилися численні, видовжені лампи, світло яких можна було порівняти з ілюмінацією метрополітену старого зразка. Яскраві білі вогні давали гідний бій темряві й надавали можливість вільно оглянути навколишній простір.

— Нам туди! — мовив Вітер, підвівши очі від комунікатора й рушивши широким коридором.

— А нехай тобі! — не стримав емоцій Курт після того, як друзі пройшовши крізь аркоподібні ворота потрапили до просторої зали.