Глава 46. Фінал.

Зловіще посміхаючись, Чорноморд підняв угору меча, націлившись на суперника.

У Дениса не залишалось іншого виходу. Він блискавичним рухом стягнув з шиї ладанку і кинув на кущ позад чаклуна. Мабуть завдяки тому, що на цьому місці вже відкривалась діра до міжсвіття, провалля утворилось майже миттєво. Чорноморд хитнувся, коли ґрунт поплив під його ногами, і промазав, але зумів втриматись на краю провалля.

І тоді Денис кинувся на ворога, намагаючись зіштовхнути його у діру, поки той не оговтався.

Далі все відбувалось якісь секунди, хоч і здавалось, що ці секунди розтягнулись, мов гума.

Чорноморд, що й так стояв на самому краю провалля, що починало свою роботу «пилососу», похитнувся. Меч вирвався з його руки і зі свистом полетів у глибину. Король Мордаріки теж почав падати, та встиг ухопитись за ногу Дениса і потягнув його за собою. Денис, якого вихор не чіпав, а тільки тягнув донизу чаклун, вчепився у край провалля. Скрючені пальці аж побіліли від напруги, але починали розгинатись.

Греміслава, переборюючи чари, добралась до бездонної діри і ухопила коханого за руку. Та хіба дівчина могла втримати двох великих чоловіків? Вона почала зсуватись у провалля, але раптом зупинилась, відчувши, що щось її тримає. А це Угугуг підскочив та ухопив її своїми міцними зубами за одяг.

Коник впирався усіма чотирма копитами, але теж почав сунутись. Та тут його за задні ноги з обох боків ухопили зубаті щелепи пекельних хортів.

М’язи перекочувались під шкірою, пазурі впивались у землю, та потроху пси почали задкувати, витягуючи коника із пастки, за ним показалась Греміслава, яка чіпко ухопила за руки Дениса. Тепер Угугуг відпустив дівчину і почав допомагати витягати свого господаря. І все б добре, та разом із ним витягали і Чорноморда, який міцно тримав непокірного суперника за щиколотки.

Денис вже повністю опинився на поверхні і були видні руки злого чаклуна та його торжествуюча посмішка. Та тут, роззявивши пащі, з обох боків кинулись пекельні хорти. Білі зуби клацнули коло самих рук Чорноморда, він зойкнув і відпустив Дениса, а сам, залишившись без підтримки, полетів у провалля.

Опинившись на землі, Денис одразу ж ухопив ладанку, що зависла на кущі і надів на шию. Діра у землі затягнулась і вихор, що вже починав ламати гілки, вщух.

Все закінчилось.

Все закінчилось? Денис та Греміслава кинулись у обійми один до одного, хотілося злитися у єдине ціле і ніколи більше не розлучатися. Не потрібні були навіть слова. Та їхні голови разом обернулись у той бік, де через портал на землю Пеласгії перебиралися війська Чорноморда. Хоч чаклун і згинув у невідомому напрямку, потрапивши до котрогось із паралельних вимірів, та хто про це знав? У командирів був наказ захопити Пеласгію, і вони вели армію, щоб виконати його. Скільки ворожих солдатів встигло пройти через портал за час бійки короля Мордаріки з королем Пеласгії? Тисячі? Десятки тисяч?

На щастя, залишившись без підпитки, портал почав згасати і згодом просто закрився. Але землю Пеласгії вже топтали тисячі ворожих чобіт. Дуже скоро вони досягнуть перших населених пунктів і почнеться бійня. І зупинити навалу немає ніякої змоги.

Поки тривала сутичка між Чорномордом та Денисом, було не до того. Та зараз стало явно чути, що армія Мордаріки розпочала бій, запеклий бій. Але ж з ким? Землі на кордоні повністю безлюдні… Щоб побачити, що робиться, довелось заплющити очі. Внутрішнє бачення, яке відкривали новоявлені сили, давало можливість чітко уявити картину подій, що розгорталися.

А події були такі. Армія Чорноморда, яка не чекала відсічі, раптом нарвалась не великі неприємності.

З усіх угідь зліталися дракони і поливали вояків драконячим вогнем не гірше, як із вогнеметів.

Із списами йшли із поселення Лють лютівці, які досі вбачали ворогів в усіх, та тепер дочекалися справжнього ворога.

З боку Мордаріки, з тилу, наступали сірі войовниці разом із ополченням Славного Граду. Вони почули пісню, яку передавали одна одній співочі птахи і вирішили разом виступити проти війни.

Залишивши рідні Топи на мітлах летіли серйозно налаштовані відьми.

З кущів несподівано вискакували вовкулаки.

На голови нападникам падали дерева, підгризені бобрами.

На багатьох солдатів напала жорстка трясця і тепер вони валялись під деревами, ловлячи дрижаки та намагаючись зігрітись.

Інших ухопив грець і вони тихо конали від крововиливів у мозок.

Кому вдалось обминути трясців та греців, на тих налітали рогаті бодаї.

Коротше, веселуха ще та була. Дезорієнтовані перелякані солдати Мордаріки не знали, куди й тікати.

А тут замигтів простір і відкрився інший портал, з якого вийшов сам волхов Світлозар, а за ним потягнулась армія Пеласгії. Тепер можна було видихнути.

Денис і Греміслава повернулись один до одного і обличчя їхні осяяли щасливі посмішки. Вони збирались поцілуватись, та незрозумілі звуки привернули їхню увагу. По землі катались, корчились у муках Угугуг та пекельні пси. Що могло трапитись із ними?

Денис і Греміслава підскочили, та не знали, чим зарадити вірним помічникам. З гілки на землю гепнувся хамелеон і почав пухнути та швидко збільшуватись у розмірах. Розпач… Біль…