Глава 45. Сутичка чаклунів (2).

Ще кілька циркових кульбітів – і принц опинився коло застиглої Греміслави. За ним зривалась земля від вогняних ударів злого чаклуна.

Один порух – і Денис дістав із сумки королівські корони із старовинного скарбу, які йому дістались, коли мирив Угугуга та болотника.

Волхв Світлозар казав, що сили його та принцеси виростуть раз у десять після коронації? Так організуємо коронацію просто зараз. А то нічийна земля так і викликає бажання захопити її  всіляких чаклунів.

Ще один порух – і менша корона опиняється на стриженій голові Греміслави, а більша опускається на чорний ірокез Дениса.

- Оголошую тебе, Греміславо Ліщинська, королевою Пеласгії, а себе, Дениса Богуславського, її королем!

Ручаї, що котилися усередині, визиваючи лоскотання, перетворилися у бурхливий потік. Подіяло! Відкотившись убік, принц, ні, вже король Пеласгії штовхнув великий валун убік короля. Сили вистачило. Але й Чорноморд вже зрозумів, що «хробачка» не так легко буде прибити, як він спочатку сподівався, і «увімкнув важку артилерію».

Крижана стріла вцілила у валун і розколола його на купку дрібних камінців.

Кілька таких же стріл вдарили коло самих ніг Дениса, він встиг підстрибнути. У стрибку підняв води річки, що розтеклись довкола, і почав їх зав’язувати у вузол навколо тіла чаклуна.

Чорноморд почервонів, розжарюючись, мов  металевий дріт під напругою, і водяний вузол випарувався, білою хмаркою злітаючи у небо.

Греміслава теж відчула потік нових сил, які струменіли тілом і потроху розхитували накладені королем Мордаріки чари. Вона вже могла водити очима туди-сюди, спостерігаючи за сутичкою.

Денис приземлився, широко повів рукою, підіймаючи великі гілки, камені, молоді деревця разом із корінням, які летіли до виру, та не долетіли. Та кинути їх у короля не встиг. Все ж Чорноморд старший та незрівнянно досвідченіший, він перехопив ініціативу і усі підняті предмети направив на Дениса.

Греміслава із жахом побачила, як коханий зник під цілою горою сміття.

Чаклун вигукнув переможне: «Ха!» і широкими кроками рушив до тієї кучі. Денис вистрибнув із неї і, мов у карате, вцілив королю ногою у щелепу.

Це було несподівано. Чорноморд не втримався і впав.

Денис знов підскочив, наміряючись вдарити суперника п’ятами у дихало. Та король вже був насторожі і ухопив нападника за щиколотку. Підскочив, розкручуючи суперника і швиргонув його головою у порожнє русло річки.

Греміслава змогла повернути голову, щоб подивитись, що сталося з коханим чоловіком.

Виявилось, що живий. У польоті встиг перегрупуватись і покотився мулистим руслом, мов колобок, вимазуючись все сильніше. А потім зупинився, а вся та багнюка полетіла у короля.

Чорноморд утворив навколо себе захисний кокон і залишився чистеньким чепуруном на відміну від брудного Дениса. Наче на прогулянку вийшов.

Денис згадав, що така здатність на Землі називається апперцепція і у нього теж така має бути. Почав витягувати частково струмки енергії, що цабеніли усередині, та сплітати з них захисний кокон.

Удар вогняної кулі збив усю роботу і заставив відстрибнути назад. Кулі посипались одна за одною, довелось метатись, мов зайцю.

Греміслава змогла поворушити пальцями.

Денис потягнув водяний потік із сусідньої річки, бо вже знав, як це робиться, і зумів загорнутись у нього. Вогняні кулі тепер із голосним шипінням гасли, натикаючись на водяну огорожу.

Чорноморд припинив безрезультативний обстріл.

Денис кинув у короля усією масою води, яка мала б на швидкості просто змити його, а сам почав швидко плести навколо себе енергетичний захисний кокон..

Чаклун зупинив потік, усього лише виставивши вперед долоню. Вода хлинула у боки, ледь не притопивши по дорозі Греміславу. На щастя, дівчина вже настільки відійшла від ступору, що змогла відкашляти воду, що потрапила до легень.

Денис, побачивши, що кохана дружина ледь не постраждала, почав вибудовувати захисний кокон навколо неї. Звісно, сам оголився. Цим поспішив скористатись король. Він просто знову плюнув у суперника.

Тільки в останню мить тіло саме зуміло вивернутись, щоб не потрапити під «обстріл». Лише міліметри відділяли Дениса від того, щоб заквакати жабою.

У новоспеченого короля Пеласгії полетіли довгі чорні шпичаки. Частина пішла «в молоко», та дві влучили у тіло Дениса, одна пробила руку, друга хиталася, застрягши у стегні. Тонкими цівками заструменіла кров. Болючий біль опік рани, та юнак, зціпивши зуби, продовжував плести навколо дівчини захисне плетіння.

Чорноморд зрадів і випустив нову серію гострих шпичаків.

Греміслава якраз змогла опанувати своїми руками, відштовхнула Дениса з лінії обстрілу і сама зав’язала останній вузол невидимого плетіння, яке відчувала шостим чуттям.

Денис вирвав болючі шпичаки і кинув їх у чаклуна. Не вийшло. Свого творця вони поранити не могли, тож просто у повітрі перетворилися у м’які джгути і гепнулись на землю.

Чорноморд ворухнув пальцями. Джгути ожили і зміями поповзли у бік суперника. По дорозі виросли і почали кидатись на нього з обох боків, широко розкриваючи пащі, у яких виблискували змочені отрутою зуби.