Глава 16. Все далі від короля (2).

Тут же почувся голос, що звик давати команди:

- Прокидайтесь! Виходьте! Всі! Іменем короля Чорноморда! Усі на центральну площу!

- Що там? – запитав інший голос.

- Пустка, - відповів третій і світло ліхтаря зникло.

Водночас почулись стурбовані голоси селян, десь  заплакала дитина, загавкали собаки.

- Всі на площу! Всі на площу! – кричало вже декілька голосів, розтягаючись вулицями.

Село ожило, наповнилось стукотом дверей та хвірток, приглушеним гомоном. Згодом стало тихіше, мабуть, зігнали усіх. Чи то площа була недалеко, чи глашатай мав артефакт-підсилювач, та принцесі усе чудово було чути.

- Усі тут?

У відповідь почулись невиразні ствердження.

- Ти – староста? Ти відповідай.

Відповіді чути не було, та, мабуть, вона солдатів задовольнила.

- Чи не заходила сьогодні, або учора, у село гарна дівчина? А може, не заходила, а дорогою йшла. А може, і не гарна. А може, і не дівчина. Може,  стара бабця. Або дід із сивою бородою. Або хлопець. Те не суть. Головне: чи не бачили ви когось чужого? Та не бійтесь, кажіть. Ви ж знаєте, володар не образить! Якщо допоможете, податки для вашого селища будуть знижені, коли ж збрешете, то ще піднімуться!

Селяни щось відповідали, та розрізнити слів Гремислава не могла.

- Добре, - знов почувся голос глашатая. – Я вам вірю. Старосто, ось тобі птах-поштарик, якщо побачите чужака, будь-кого, негайно шліть вісточку до королівського замку! І буде вам полегшення з податками! Все, можете розходитись.

Знов галас, стуки-грюки, тупіт копит. Тільки коли все стихло, принцеса вибралась з-під тапчану, радіючи, що все минуло. Подія доводила, що правильною було рішення не заходити до селищ та не показуватись нікому на очі, хоч навіть зовнішність її зараз змінена. Чорноморд у гніві і розгорнув пошуки, як годиться. Підозрює, що принцеса могла замаскуватись навіть під старенького дідуся. Від цієї думки стало смішно. Чародій лукавий, та слід бути ще хитрішою, щоб обвести його навколо пальця.

Та сьогодні просто поталанило. Коли б заснула, могла б вже потрапити до лап солдатів. А тепер можна й відпочити, бо це селище вже перевірили. І Гремислава поринула у спокійний міцний сон, який приходить лише в безтурботній юності.