Глава 14. Що за трясця? (2)

Греміслава відпустила кістляву руку і одразу відчула, що й її попустило. Магічний озноб одразу ж зник, в очах розвиділось, у голові прояснилось, дихати стало легко, тільки слабкість нагадувала про те, що довелось пережити.

Трясця відійшла на пару кроків, готова у будь-який момент нирнути у земляну стіну, і кидала на дівчину насторожені погляди.

- Йди ближче, - махнула рукою Греміслава, дістаючи гребінець. – Хоч розчешу тебе, будеш красунечкою.

Нечисть недовірливо покліпала, та сторожко наблизилась, і принцеса почала впевненими рухами розплутувати скуйовджені патлі. Гребінець, звісно, вже не будеш використовувати, та поки волосся туго заплетене у коси, це й не потрібно.

Потроху трясця розслабилась, аж замуркотіла, немов велика зомбі-кішка.

- Ось, диви, яка кралечка! – дозволила глянути істоті у люстерко. Те виявило кмітливість і увімкнуло самостійно функцію прикрашення дійсності. Відображення показало Трясці охайно зачесану, навіть трохи симпатичну жіночку невизначеного віку.

- Ой, це я?

- А хто ж?

Нечисть стряхнулася, розправила плечі, задрала гостре підборіддя, почала посміхатися:

- Так, я така! Ми завжди, коли підживимось, гарнішаємо, набираємо сили. Коли б я не була така голодна, ти б мене не втримала, людино.

Греміслава кивала, стримуючи посмішку.

- То, кажеш, ви, коли ситі – велика сила?

- О, саме так.

- Так можете і на війну зібратися?

- Взагалі-то, коли є джерело харчування, навіщо кудись ще йти? Раніше ми ніколи не об’єднувались, щоб на когось напасти. Хоча теоретично це можливо.

- Отже, для комфортного життя вам необхідне постійне джерело тепла та енергії, так?

- Це було б дуже добре!

- А з ядра планети не пробували живитись? Там, кажуть, тепла – хоч відбавляй, - згадала Греміслава уроки геономії, які вона, коли чесно, не дуже любила.

- Ти що, людино?! Ти навіть не уявляєш, які мерзотні тварі проживають під землею!

- І які?

- Я, звісно, сама ніколи не бачила, та казки багато чого розповідють про підземних мешканців. Питаєш, які вони? Жахливого вигляду. Ненажерливі. Бррр! Ніколи не заглиблюватись у нутрощі Землі – одне з основних правил, які ми вивчаємо з дитинства.

- Хм… Можливо, і так… - Уроки геономії не розповідали про фауну, яка може жити коло розпеченого ядра Землі, та у нашому світі чого тільки не буває. От Трясцю побачити принцеса теж ніяк не сподівалась.

- То я пішла, - озвалась нечисть.

- Стій, зараз подумаємо… - Греміслава звела брови, аж складочка між ними утворилася – так задумалась. – Коли гора Меру не йде до волхва, то волхв сам йде до гори Меру… Якщо не можна добратись до ядра Землі, щоб брати трохи живильної енергії, добре було б, коли б вона сама сюди прийшла…

- Людино, - докірливо покачала головою Трясця. – Ти, взагалі, до школи ходила?

- Не ходила, на жаль. Та до мене приходили вчителі й напихали до голови усілякої науки.

Батько завжди вважав, що Греміслава, коли вже немає в неї братів, повинна мати різнобічну освіту, яка знадобиться для управління країною у майбутньому, тож на професорів грошей не шкодував.

- Тоді ти повинна розуміти, що ядро Землі на поверхню не витягнеш, це тобі не жовток яйця. До того ж це неймовірно небезпечно, - менторським тоном продовжила Трясця. – Все, я пішла. Дякую за гарну зачіску.

- Та стій ти! – Обличчя принцеси продовжувало відображати глибоку напружену роботу мізків, раптом воно освітилося розумінням. – Знаю! Знаю! Я знаю, як тобі, та й усім вам, допомогти, щоб більш не доводилось бігати за людьми!

- І як? – нечисть обернулася, схилила голову і відставила довге смішне вухо. – Кажи.

- Зараз-зараз… - Греміслава знов дістала з кишені чарівне люстерко. – А ну, дорогеньке, вмикай свої гулі-карти! Покажи мені найбільші та найнебезпечніші вулкани нашого материка!

Поверхня люстерка затуманилась і видала мапу, де зеленою зірочкою було відмічено місцезнаходження принцеси, а червоні зірочки вказували на вулкани, що не спали. Кілька дрібних зірочок і три великі, яскраві.

- Ось воно! – з радісною посмішкою показала зображення Трясці. – Вулкани! Через них розпечена лава виходить на поверхню землі! А це і тепло, так необхідне вам, і енергія! Вам усім слід негайно переселитися  до найбільших вулканів! До того ж, вони можуть зірватися будь-який момент і спричинити багато лиха людям, тваринам та й, взагалі, природі. А так ви будете забирати зайвий жар і цим зменшувати напругу! Усім лише вигода!

Очі Трясці витяглися із глибини на поверхню і сяяли захватом.

- Як же ми раніше до цього не додумались?! Це ж, дійсно, прорив! Новий погляд на життя! Можливість не вбивати увесь час на пошуки їжі, а зайнятися саморозвитком та самовдосконаленням! Людино, ти – неймовірна!

Нечисть притиснула до себе принцесу, виражаючи цим жестом вдячність та прихильність. На диво, дівчина при цьому зовсім не відчула ознобу, навіть навпаки, здається, Трясця повернула їй трохи тепла. Вона відхилилася, та дивилась на принцесу з щирою радістю: