Глава 2. Агітація у дії.

Глава 2. Агітація у дії.

- Випийте, Ваша високість, - чарівник простягнув Денисові мідний кубок, куди хлюпнув щось із припиленого глечика.

- Що це? Я вип’ю – і стану велетом? Чи, може, отримаю чарівні сили? – підозріло зазирнув у кубок юнак.

- Ні, - похитав головою старий. – Але ваше серце заспокоїться, а ваш мозок стане здатен сприймати інформацію.

- А може, просто повернете мене туди, звідки взяли?

- На верхівку ялини?

- Та ні, - знітився Денис. – До мого рідного світу. Який з мене володар?

- Поки що ніякий, - погодився чародій. Та іншого ми не маємо. Пийте.

Студент пригубив кубок. Напій виявився холодним і терпким. І не алкогольним. Зате після нього у голові прояснилося і серце перестало стискатися від болю за батька та недобрих передчуттів. Заодно й похмілля мов рукою зняло. Запатентувати б таку байду на Землі – озолотився б.

Денис полегшено видихнув і відкинувся на спинку софи:

- Як тебе хоч звати? – звернувся до чародія. – І хто ти такий, що так печешся за цей край? Може, хай його захоплює той Чорноморд? Гадаю, з нього володар кращий, ніж я…

- Ви не розумієте, Ваша високосте…

- Так поясни толком! Бо я й досі не можу повірити у твої байки!

Чарівник кахикнув, поправив на носі неіснуючі окуляри і почав розповідь:

- Я – Світлозар, волхв вищого ступеню, голова королівських волхвів і Перший радник покійного короля Владислава Хитрого та наставник його синів. Пеласгія – моя батьківщина, і я усе віддам, щоб захистити її від загребущих лап Чорноморда. Він хоч і бажає захопити одну за одною усі країни, та щастя й добра не принесе. На нашій землі є такий неписаний закон, що країна розцвітатиме та розвиватиметься, поки править нею законний представник королівської крові Богуславських. Якщо ж володарем стане чужак, то почне вона занепадати, земля хворітиме, дерева всихатимуть, люди хирітимуть, води мутнішатимуть. Тому завжди правителі Богуславські намагалися мати якомога більше спадкоємців…

- В такому випадку у Пеласгії має бути сила силенна представників королівської крові! – перебив чародія Денис. – Все, я додому!..

- Не поспішайте, Ваша високість, - м’яко зупинив його Світлозар, поклавши руку на плече. – Додому вам тепер аж ніяк не можна, бо вислідили вас пекельні хорти, призвані Чорномордом, щоб заподіяти вам смерть. А правити Пеласгією, щоб вона розквітала та розвивалась, можуть лише рідні діти короля, бо далі кров розбавляється і вже не вважається королівською.

- А брати? Брати у мого батька були? Правителі Пеласгії ж мали багато дітей!

- Були, та трапилось так, що батько ваш залишився єдиним представником королівської крові. І Хитрим його прозвали недарма. Своїх нащадків, принаймні, більшу частину він примудрився заховати у чужих світах, де їх було важко, практично неможливо, знайти.

- Але ж якось мене пекельні пси відшукали!

- Коли гине спадкоємець, який мав отримати трон, розгоряється кров у наступного спадкоємця, що дозволяє його вислідити.

- Так я просто стану тринадцятим принцом, якого загубить Чорноморд!

- Ми зробимо все, щоб цього не трапилось.

- Та я вже бачу, як ви робили все… Ні батька мого, ні дванадцять моїх братів не вберегли!

Волхв опустив голову, помовчав:

- Моя провина величезна. Але не все залежить лише від мене. Я роблю все, що можу, аби довести спадкоємця до трону, та король Чорноморд підступний, лукавий та безпринципний, він знаходить можливість дістатися до майбутнього володаря до того, як його коронують.

- Яким чином?

- Він має багато шпигунів та підкуплених осіб.

- Тоді ваша канцелярія зовсім не працює, що не тішить… Не розумію лише, чому за три роки не коронували жодного з принців? Чого чекали? Поки до них доберуться люди Чорноморда?

- Справа в тім, - почав пояснювати Світрозар, - що стати володарем можна лише тоді, коли прокинуться чарівні сили Богуславських, а прокидатися вони починають лише тоді, коли спадкоємець стає першим у списку, і відбувається це не надто швидко, хоч королівських нащадків і готують до цього…

- Мене ніхто не готував!

- Хто думав, що черга дійде до тринадцятого принца?..

- Я бачу, що королівські волхви виявились недалекоглядними та недолугими. А може, хтось із них ще й на Чорноморда працює, га? Ой, чистку рядів треба проводити, аж пищить.

Світлозар важко зітхнув:

- Я теж цього побоююсь. Тому цього разу про те, що принц вже у Пеласгії, не знатиме ніхто, крім мене. Буду робити вигляд, що займаюсь активно пошуками.

- А я що робитиму тим часом? – Уява вже малювала Денисові, як він, в оточенні прекрасних одалісок, відпочиває на вкритому ведмежими шкірами ложі, потягуючи кальян.

- А ви, мій принце, одягнетесь, як бідний мандрівник, і подорожуватиме нашим світом, щоб ніхто не зміг здогадатися про вашу королівську кров.

- Але ж ти сам казав, волхве, що кров дає про себе знати!