У глиб століть

 У свій час в СРСР слова "детектив", "фентезі" та "Священне Писання" були лайливими та забороненими. Вони ніяк не вписувалися в рамки марксистсько-ленінського вчення і тому не могли існувати в "умовах будівництва соціалістичного суспільства". Мені, з якоїсь причини, пригадується фраза героя Гайдая — Шпака: "Ці слова лайливі, і тому прошу їх до мене не застосовувати!". Так само було й із згаданими раніше мною словами. Було ще багато "лайливих" понять, але ми про них не будемо згадувати.

Потім настали часи "вседозволеності". Почали друкувати все підряд. Видавати книги від кулінарних тем до чорної та білої магії. Усілякі енциклопедії, посібники з…, довідники, спогади білих і чорних офіцерів білої та червоної армій, еротичні та любовні опуси, жіночі та чоловічі романи для дозвілля. Короче кажучи, стало можливо все.

Почали перекладати романи всесвітньо відомих (крім Союзу та Північної Кореї) письменників-фантастів і детективи крутих закордонних авторів. На прилавках з’явилися книги Толкіна, Гаррісона, Мері Стюарт, Азімова та багатьох інших авторів. Фентезі-бойовики, фентезі з елементами магії та історії, скай-фікшн і багато інших літературних форм цього жанру. Але книги такого типу, як християнське фентезі, мені не траплялися.

У свій час мені, що прочитав, як мінімум, районну (міську) бібліотеку, який почав читати і Євангеліє, і Біблію, але так і нічого не зрозумів, почала проповідувати жінка-баптистка. Я, який вважав себе людиною обізнаною, відчув у цей момент себе зовсім обмеженим. Не знати книгу, на основі якої написано так багато творів мистецтва, створено скульптур, музики та картин, просто неприпустимо.

І от зараз я хочу запропонувати тобі, читачу, трохи заглибитися в століття і спробувати уявити, як могла б повернутися наша Історія, якби вчення Христа не було спотворене. Не було б реформатських війн, не було б хрестових походів, не було б Інквізиції та спалених срубів із староверами на Русі.

Однак хочу попросити тебе, шановний читачу, не надто прискіпливо ставитися до можливих "шорсткостей" і неточностей у моїй першій пробі пера. Це мій перший досвід у великій формі. До того ж це белетристика, а не науковий труд, та й лише плід моєї невгамовної фантазії.

Запрошую в подорож століттями. Туристичне спорядження брати не потрібно. Лише книгу, допитливий розум і палаючу уяву.

Суворов

 

Месидж із минулого

Цього року осінь настала раптово. На зміну проливним дощам прийшла пора, яку в народі чомусь називають "бабиним літом". По небу пливуть зграї пер’істих хмар, схожих на ключі журавлів, що прямують на південь, і водночас нагадують "пір’я з порваної бабусиної перини".

З дерев,плавно кружляючи у повільному вальсі, опадають останні листки, пофарбовані в дивовижні кольори. Вітер несе їх хвилями по алеях парків. Цілі ріки цієї, так передчасно померлої, краси.

З динаміків лунає бадьора мелодія старого доброго хіта Чака Беррі "Johnny B. Goode". Як би не переконували мене друзі, що "це відстій, ніхто таку музику вже не слухає, що на зміну прийшла більш сучасна продукція з новим звучанням", я залишаюся шанувальником старого доброго рок-н-ролу. Я люблю слухати музику моїх батьків. У ній є заряд життєлюбства, відкритості почуттів і сили духу. Вона створює настрій, що дозволяє по-справжньому розслабитися і вірити, що завтрашній день буде кращим за сьогоднішній.

І ось, слухаючи іншу мелодію в такому ж життєствердному дусі, я під’їжджаю до будівлі Національної бібліотеки у самому центрі Вашингтона, де мені пощастило працювати куратором і перекладачем у відділі стародавніх рукописів. Моєю обов’язком було читати, перекладати і зберігати у цифровому форматі рукописи та тексти, знайдені під час розкопок і досліджень стародавніх сховищ.

Мені завжди подобалося завдяки старовинним артефактам поринати у глиб минулих століть. Для цього я спеціально закінчив курс археології та старих рукописів в Ітонському університеті. Довелося вивчити кілька сучасних і десяток давніх мов. У список увійшли іспанська, німецька, грецька, арабська, латинь, слов’янські, японська, китайська, хінді, юдейська та безліч ближньосхідних діалектів. І ще велика кількість мов, що до того часу вже вийшли з ужитку. Все це допомагало мені, людині, що читала масу сучасних літературних творів, легко орієнтуватися в літературі давнини. Я вільно читаю як кельтські руни, так і месопотамську клинопис. Сам не можу зрозуміти, чому мені дана така пам’ять, але вона мене ніколи не підводила.

Музика підбадьорювала своєю життєрадісністю, коли я під’їхав до бібліотеки, припаркувався та почав підніматися сходами до центрального входу.

– Добрий день, містер Суворофф. Радий бачити вас у повному здоров’ї. Як проходить ваша відпустка?
– Дякую, пане Катревич, – відповів я, роблячи наголос на слові "пан", – на жаль, вона, як я вважаю, вже закінчилася.

– Так-так, вас уже питав ваш шеф, містер Мак-Кінлі. Вас чекають у залі засідань, – сказав Катревич з розуміючим поглядом.

Він родом з Польщі і проявляв явну симпатію до мене, бо щиро вважав, що слов’яни всього світу повинні бути солідарними у цьому жахливому капіталістичному світі.

– Дякую, Збігнєв. Я вже йду. Ще раз дякую за довідку.
– Завжди радий! – мов старенький піонер, занесений вітрами перебудови у ворожий табір, повний пасток для профанів, які не здатні створити свій бізнес на батьківщині, відрапортував Катревич.

Мені ж, народженому у Штатах нащадку російських емігрантів першої хвилі, які втекли від червоного терору з Росії, цей світ не здавався таким ворожим і чужим.

Будучи в Росії у справах, я не відчув того трепету, який був властивий моїм родичам старшого покоління, що перейняли ностальгійну любов до втраченої Батьківщини від своїх батьків.

Я продукт американського мислення, відчуваю і думаю по-американськи. Мене вразив розбрід у душах і умах російського суспільства. Бідність малозабезпечених і якесь рабське поклоніння багатим і владарям. Сліпе обожнювання президента, дрібного шахрая, що захопив владу з рук горілчаного п’яниці, колишнього посміховиська для всього світу.