Глава 4

Маргарита оговталась, лише коли годинник пробив десяту. Як вона могла так випасти з життя – незрозуміло! Понад дві години спілкувалася зі старою дамою і, здається, ще ніколи не відчувала себе так чудово. Може справа була в чаї? Вона не куштувала нічого смачнішого, а може в манерах хазяйки. Ельжбета з самого початку наполягла на тому, щоб гостя називала її просто на ім’я і взагалі поводилась, наче вони знають одна одну все життя.   

– А як вам мій племінник? – несподіване запитання змусило Маргариту зашарітися. Красунчик тільки що залишив їх “на хвилинку” і жінки могли попліткувати наодинці. 

– Не знаю, що сказати. Ми ж тільки познайомились, – спробувала збрехати дівчина. 

Насправді і гадати на картах було не треба, все в її новому знайомому грало йому на руку. Зовнішність – наче зійшов з обкладинки популярного журналу, почуття гумору, уважність та навіть ті короткі палкі погляди чіпляли душу. 

– Матіуш трохи несучасний, це правда, але ви не повинні його в цьому звинувачувати. Наслідки виховання. Зараз мало хто згадує про своє коріння і дотримується шляхетних манер, – пані Ельжбета повільно розмішала цукор в чашці чаю і зробила ковток. – На жаль, його рідні рано покинули хлопчика, майже як це сталося з вами! 

Маргарита ледь не вдавилася шматочком бельгійського шоколаду. 

– Звідки ви знаєте?! 

– Це складно зараз пояснити, але вас це не повинно лякати, навпаки, я думаю, все складається найкращим чином!   

Про що говорить палі Ельжбета, Маргарита так і не зрозуміла, бо якраз тепер до кімнати зайшла її компаньйонка з тією самою коробкою в руках. Урсула, наче так і треба, заправила свічки у срібний канделябр, а букетик з трав встановила у невеличку підставку. 

Марго перерахувала чорні свічки – їх було рівно тринадцять, від чого по спині пробіг неприємний холодок.

– Знаєте, мені, мабуть, вже час, – намагаючись не видати хвилювання промовила гостя. – Було дуже приємно познайомитись, але на вечір ще залишились невідкладні справи…

– Ви ж не збираєтесь їхати в таку негоду? – до кімнати повернувся Матіуш з пляшкою вина. – Дощ розгулявся не на жарт, а тут в передмісті дорога залишає бажати кращого. 

– Але… – Марго зробила відчайдушну спробу опиратися. – Я не хочу завдавати вам зайвого клопоту!

– Про що ви, люба! Це з моєї провини так вийшло з посилкою, можна було б одразу перевірити і вам не довелося б їхати через все місто, – пані Бет поплескала гостю по руці. – У мене досить великий дім, а гості, на жаль, з’являються не так часто. Урсула підготує для вас кімнату і навіть розтопить камін, ні про що не турбуйтеся!