Глава 3

– Яка несподіванка, проходьте, будь ласка! – чоловік поступився дорогою і пропустив гостю в коридор. 

В обличчя Маргариті дихнуло теплом, запахом яблучного пирога з корицею і … ладану? Можливо у неї просто розігралася уява і це новий чоловічий аромат? Вона підвела очі і зустрілася поглядом з власником будинку, до біса привабливим і досить галантним. Коробку він одразу підхопив і тепер був готовий уважно слухати сумну історію.

– Розумієте, так вийшло, що на пошті переплутати посилки. Мені у комірку поклали вашу, а моя, вочевидь, десь у пані Ельжбети.

Маргарита відчула, що червоніє – небувалий випадок – а ще пораділа, що нічого не пила, бо вимовити таке ім’я після вдвох келихів шампанського навряд чи змогла б правильно. 

– А, то вам до тітоньки? Проходьте, зараз я її покличу!

– Ні, дякую, я почекаю тут, багато справ, – пробелькотіла дівчина, хоча й була приємно здивована такою увагою.

– Нічого не хочу чути! Жахлива погода, а вам довелося їхали через все місто. Негайно проходьте до вітальні, а накажу зробити вам чай.

Що, пробачте? Накажу? Вони що тут застрягли в минулому і досі мають прислугу? Якось зовні не дуже схожу, дім як дім, ніяких ознак зайвої розкоші! Маргарита ще хвилину постояла в нерішучості, а потім дозволила допомогти зняти куртку (який джентльмен!) і нерішуче прослідувала за “принцом”.

– Тітонька Бет, це до вас! 

Пролунав десь в коридорі голос красунчика, а через хвилину – не встигла ще Маргарита озирнутися – в кімнату зайшла епатажна дама. 

Марго здалося, що ця особа зійшла зі старовинної картини. Чорна сукня до п’ят робила хазяйку дома схожою на жінку вікторіанської епохи, а сиве волосся, укладене в високу зачіску тільки підкреслювало образ.

– О, дитино, пробачте, що так сталося! – заговорила вона ласкавим тоном і одразу взяла Маргариту за руку. При цьому на пальці дами блиснув величезний опал, без сумніву оправлений в золото. – Така прикрість з цією посилкою, не можна довіряти сучасному сервісу.

Марго витріщила очі і нічого не спромоглася відповісти. Як? Вона ж і слова не промовила про причину свого візиту!

– Бачу, ви здивовані, – тихо засміяла пані Ельжбета. – Але то байки, що з віком втрачають розумові здібності. Я одразу здогадалася в чому справа! Шістка пентаклів – це завжди до фінансових справ, а дама кубків – неочікувана молода гостя. Проходьте і сідайте в крісло біля каміна. Зараз Урсула принесе вам чай.