Хлопець міцно схопив літописну дівчину за руку, змусивши її відірватися від книги, і рішуче потягнув її до самого краю залізничного мосту, дивлячись прямо вниз на безкраю чорну порожнечу. Дівчина злякано похитала головою, широко розплющивши очі від жаху й абсолютно не розуміючи його смертельного плану, але Влад лише впевнено кивнув їй, закликаючи повністю довіритися його інтуїції.
Чорні Тіні вже підходили впритул, протягуючи свої довгі пазуристі лапи й намагаючись схопити підлітків за одяг, коли Влад разом із дівчиною з усієї сили відштовхнувся від іржавих залізних перил і стрибнув прямо у відкриту безодню. На його зап'ясті в цей самий момент судорожно згасла передостання золота точка, а шалений вітер від стрімкого падіння свистів у вухах, повністю стираючи всі інші звуки цього містичного світу.